8.3.26

Капєц я добухалася.
Поїхала зустрітися з батьками, братом і сестрою. Випила 2 коктейля і отруїлася.
Приїхали.
Весь вечір болів живіт.
Зараз от тільки знайшла сорбент.

⭐⭐⭐❌❌
Не знаю, що по калоріях, але я їла 1 раз за день, не думаю, що переїла.
Йогу зробила, в тредсі не пересиділа. Почала читати Борхеса.
Ну, з соцмережами та лікарями сьогодні не склалося.
Буду завтра надолужувати.

А ще знову з’являється якась фантазія про те, щоб мандрувати, піти світ за очі. Жити просто щоб бувати в нових місцях.
Тепер усвідомлюю, де я уникаю прив’язуватися до людей. Та і речей.
Зараз взагалі хочеться від’єднатися від всього свого життя.
Або радикально щось змінити.

Але по суті мені треба свідчення травми.
Щоб хтось зрозумів, що саме мені болить.

А особливо і сказати нікому не можу, бо людина,яка мене зранила, мені дорога. І тоді доведеться визнавати, що той дорогий образ,який є всередині мене, не такий і класний.

Сьогодні знов був прикол.
Сьогодні вже треба мені брати участь в конференції.
Похєр, що в мене плани.
Похєр, що є купа інших людей, які завантажені менше. Хай вони і далі ніхєра не роблять. А от я маю йти. А потім я хуйова, бо втомлююся і псіхую.
А всі блять молодці, не виснажені і довольні. Одна я єбанько.
Піздєц. Ну його все нахєр, я не можу.