23.2.26

❌⭐❌⭐⭐
Сьогодні по калоріях майже все було добре, поки я не почала ввечері під’їдати, і не з’їла ще на 100 кк.
Некритично, бо навантаження, наприклад, сьогодні на 900 кк (це як я так умудрилася?!)
Почала писати семінар, а коли так, то під’їдати дуже допомагає.

Ще сьогодні прям помічним було посидіти в тредсі і потоксичити. Так, я пересиділа час (десь на годину), але потім реально стало легше. Так що тут,я думаю, спрацювало на користь для емоційної розрядки.

Все інше - норм.

Подумала на наступний місяць зробити якусь звичку, пов’язану з рекламою (типу писати в блог, чи читати про рекламу).

Читаю ж Камю про абсурд. Абсурдний твір - це твір,який не має мети.
І я подумала, що зараз все наше життя абсурдне. Бо життя і так не має сенсу.
І тут ніби можна було поставити за мету добре жити, зробити собі гарне майбутнє - та де там?! Просто думаєш, щоб завтра не здохнути та не проїбати якісь проєкти. Але нащо ті проєкти треба - невідомо.
І ось ця різниця між усвідомленням відсутності мети і необхідністю діяти так, ніби я вірю в якусь мету робить це все абсурдним, гротескним та карикатурним.

І ще я до чогось прикольного сьогодні додумалася, але забула до чого.
А, що в тредсі мені подобається, коли люди починають писати мені гадості і принижувати) Я на це їх провокую. А чому це мені так подобається? Ніби змушує пережити біль від того, що мене не бачать справжню і не розуміють.
Як і в житті, тільки контрольовано.
Контрольований селф-харм,який дає мені відчути, що я є.

А так загалом більш менш норм життя.
Важко ходити, бо лід і калюжі.
Приготувала пасту з куркою і грибами, було смачно.
Чоловіка подруги, якого мобілізували, взяли інженером дронів.
Переписувалася з сестрою. Щось вона погано себе почуває.
Треба писати семінар. А також тези.
Їздила на супервізію та нила супервізору.
Таке… Звичайне життя, в якому зовнішні обставини, не залежні від мене, не дають уявити своє життя через кілька років.