8.2.26

❌⭐⭐⭐⭐
Здається, непоганий день.
Принаймні, я ніде не налажала, бо нічого не робила.
Провалялася на дивані в укритті, грала в ігри на телефоні, аж очі болять. Але пройшла всі рівні, які хотіла.

Ходили з чоловіком типу гуляти.
Він каже “Я вже кілька днів не виходив на вулицю, ходім погуляєм”.
А я виходила.
І в рот я їбала ту вулицю!!!
Вийшли: ожеледь, десь сніг не розчищений, холод, сльози котяться…
Трохи походили по парку. Там затишніше - почищено, посипано, немає вітру.
Я находила 10к.
Потім пішли пообідати.

Потім знов валялася…

Хоча сьогодні була англійська, потім ще пару маленьких робочих справ зробила.
Ті, які мала зробити в п’ятницю.

І щось оце я думаю, що я ж типу відпочивала два дні.
А втома не пройшла.
Може, це не втома?
Це якийсь типу сум (?). Приреченість, байдужість.
Типу хочеться відвести душу, але куди б я її не відводила, їй скрізь не подобається.
Чи є об’єктивні причини? Повно.
Що з них впливає? Як це змінити? Чи можна це зрозуміти і розібрати так, щоб переживання зникло - 🤷
Взагалі я боюся, що я і працювати нормально не можу, бо насилу витримую своє життя.

Якась така депресія з функціонуванням. Ну так, все погано, але треба щось робити. Бо якщо не робити - краще не стане.
Стала краще розуміти свого тата. Здається, він так і живе.

Щодо тих зірочок.
Наче все ок. Сьогодні хотілося трохи передишки. Чогось смачного. Вийшла за межі десь на 50-150 кк (ще не точно порахувала). Страва на обід виявилася калорійнішою, ніж я думала. Деруни і то були б менше. Я відмовилася від них, бо здавалося, що риба з пюре буде легшою.
На вагах сьогодні було мінус 600. Це приємно. Але не знаю, що буде завтра.
Але, не думаю, що ті 50-150 кк дуже страшно.

І от попереду новий тиждень. Не знаю, як його стягну(