1.2.26

Таке собі.
Зла, засмучена.
Хотіла сьогодні відпочити, але всі чогось до мене доїбалися.
Була англійська, ледь досиділа, думала, потім відпочину.
Говорила з кумою, вони розійшлися з чоловіком. Ну, може зійдуться. Поки не зрозуміло. Але переживань багато. Трохи про ситуацію зі спільнотою говорили.
Потім я побачила повідомлення від сестри, що вона розходиться з хлопцем. Зателефонувала їй. Вона плакала, я ще більше засмутилася.
І от вже дві години дня. І пів неділі пройшло, при тому, що суботи не було.
Потім ще хтось написав і тригернув мене.

Домовилися з чоловіком йти обідати і їхати в парк. Але він працював.
Я в цей час (мабуть, єдине хороше за день) сходила помилася, зробила маску для волосся, поставила прання.
Потім поїхали обідати, я з’їла деруни. Можу їсти їх весь час. Це теж було добре.

Добре погуляли в парку, але швидко змерзли.
Написав колега, попросив зробити картинку.
Поїхали після парку в магазин. Купили м’яса і якоїсь їжі. Я зрозуміла, що я не їм ту їжу, яку їчть чоловік. А він не їсть мою.
Тому мені зазвичай важко обрати щось для нас, і придумати, що приготувати, бо я хочу не те, що він.

Ще мені вечь день було страшно після вчора. З цими ролученнями, розпадом, тим, як ми проїбали 100к баксів,як один колега злився з офісу… Це реально такий страх розпаду, і я не маю сил, щоб протиставити йому творення й творчість. Отак ходжу по новусу, а він напів реальний. А здається, ніби я в холодному чорному космосі без скафандра.

Приїхали додому, вигрузилися. Я нарешті змогла побути сама. Трохи поспала.
Потім переписувалася з колегою про старт нової групи. Обрали книгу.

Готувала вечерю, вечеряли. Знов хотіла побути сама. Переписувалася з двома знайомими, та по інституту.
Потім написала колага, бо вона не могла щайти в зум, а їй завтра групу проводити.

Так мене це дістало(((

Підбивала підсумки січня. Десь половина вдалася з того, що аланувала. Може, 60-65%. Я вважаю, це краще, ніж нічого не планувати.
Не пересиджувати в тредсі та читати щодня - увійшло у звичку.
Щодо дефіциту калорій та фізичної активності - треба більше на цьому фокусуватися і більше стежити. Будемо вважати, січень був розминкою в цьому плані. Ще додала одну активність - щось читати чи дивитися з філософії.
Сьогодні вийшло ❌❌⭐⭐. Як завжди. Але я під вечір вже не сильно старалася, бо розуміла, що всрала день ще дєрунами. Ну і настрій хєровий.
Але завтра треба вже серйозно починати.
Ще трохи написала якісь плани. Вже хотіла спати, а тут ще прання не розвішене. Розвісила.

Блять, стільки роботи, стільки інформації, стільки треба читати, готувати, готуватися до груп і семінарів… А ефект з цього не те щоб супер.
Відчуття, що старатися треба багато, а росту немає. Ще й ці трабли зі спільнотою. Немає відчуття довіри і стабільності.
Якісь контакти відпадають. Все якось безглуздо й безсенсовно.

І от вде друга ночі, і зранку знову вставати і жити робочий тиждень. Тоді як зараз мені найбільше хочеться ніхєра не робити.