26-27.1.26

Надто щасливий день

Якийсь давно забутий ейфоричний стан.
Щось таке, що відчувається як надто хороше.
Я уявляла, що буду так почуватися, коли закінчиться війна. Що в мене буде стільки радості, що її не буде куди вмістити.
А прийшло воно раніше.
Принцип “купи козу і продай козу”.
Я просто завершила писати ту документацію. Віддала цьому без перебільшення 3 дні життя.

Знаєте, як працює це принцип про козу?
Коли нам погано, боляче організм виробляє ендорфіни, щоб якось це знівелювати. Коли дія подразника закінчується, ендорфіни ще діють, і тоді ми відчуваємо насолоду.

Я розраховувала, що зберуся, напишу, віддам, і ця робота буде зроблена. І я зможу далі жити спокійно. Але я не думала, що буду так кайфувати.

Ще сьогодні в мене вихідний. І я могла не працювати, і трохи прийти до тями.

Вранці тільки трохи попереписувалася, ще розізлилася, схвилювалася. Потім до обіду себе заспокоювала.
А потім створила акаунт в інстаграмі, де почала публікувати всраті фотки з крінжовими підписами! Бляяяя! Як, виявляється, мені цього не вистачало!
Просто акк, щоб публікувати всяку хєрню.
Я дуже сподіваюся, що його не забанять.
І це додало мені відчуття щастя.
Прям якась свобода, легше дихається. І навіть десь хочеться плакати від розуміння, як багато я втрачала, що не мала цього раніше. Це капєц.

Ну і взагалі потроху якось розблокувалося мислення, фантазія. Чи це я змушена була його розблокувати? Цими навантаженнями. Щоб еаписати доповідь, щоб написати документацію і зробити презентації.

Дивно так теж. Чоловік цвкавився, що я роблю і для чого. Навіть якось вникав.

Вчора, до речі, як ви здогадалися, я цілий день працювала.
Їздила на супервізію, працювала з пацієнтами, ну і дописувала цю хєрню.
Вжеине пам’ятаю, що там було з тредсом, якось неправильно трекер показує. Переїла, не читала, фізактивність теж ні.

Сьогодні ❌⭐❌⭐
трохи переїла (менше, ніж зазвичай, але формально все одно вийшла за межі), тредс двічі писав, що я вичерпала денний ліміт 😅, зробила йогу, і ще почитаю.
Після йоги, до речі, мене ще догнало кайфом. Потянулася, попозтягувалася.
Бо сиділа 3 дні працювала, вже вме боліло.

Ну і вишенька на торті - пішла помилася гарячою водою.
От що ще хотіти?)))

Але насправді ще є жменька ідей і планів.
Яку групу далі вести. Ідеї для нового аку, ідеї для свого блогу.
Я ніби стала краще чути і розуміти себе. Знайшла ті загублені творчі та продуктивні частини.
В терапії їх багато атакували, бо вони були пов’язані зі складностями “купи козу”.
І чомусь через це я мала відмовитися від бонусів “продай козу”.
Як я рада, що вони повертаються!

А ще рада, що передаю відповідальність. Правда, її ніхто не бере) Але я її з себе знімаю і кажу, що далі без мене.
І почуваю себе вільніше. І почуваю, що тепер інші мають дбати про мене. Тобто, про спільний простір, в якому я теж є.
Від цього теж легше на душі.

З мінусів цього дня - він закінчився.
Завтра знову на роботу і в стрес( і в відповідальність.
Але зоча б трохи ковтнула повітря.

До речі, знайшла літню футболку. Виявляється, літо існує. І скоро я знову зможу ходити в легкому одязі!

Блін, оце мене розриває!
Аж шкода засинати. Але спати теж хочеться.
Давно в мене не було такого підйому настрою, і я на нього не особливо сподівалася. Це просто якийсь подарунок долі.