23.1.26

Сьогодні відкриваю сторіночку для записів з хорошими почуттями.
Цей день завершено. Скоро настане найсолодша мить - я опинюся під 4-ма ковдрами на зручній подушці і засну 🔥
Дали світло не о 2 ночі, а о 23! 💪 (хоча я все одно нічого не робила, але акуми приємно гудять).
Документ, який я думала, буду писати довго, насправді складається з 2-3 сторінок. Швидко впораюсь. А, блять, ні, подивилася - там більше (((
Ну ок, початок все одно вже є.

❌❌⭐⭐
Важко з харчуванням і вправами. Треба завтра хоч якусь йогу зробити.
Тредс і читання - ок.

Важкий день був. Хотілося спати постійно. Щось таке наснилося, з чого потім були флешбеки. Паскудне відчуття, що ось-ось згадаю сон, зловлю його, а він тікає. Ніби щось знайоме майне в почуттях, а що саме - зась згадати. Схоже на надокучливу мелодію чи рядок з пісні, який крутиться в голові, але неможливо пригадати точно.

Була інтервізійна група. Потім довелося йти митися. Воно-то й прийємно, але холодно,і купу одягу знімати-одягати. Потім довелося зібратися і їхати в офіс.

Дорогою мене обдало жахом - я забула вдома телефон.
Вертатися я вже не встигала, довелося їхати так.
Цікаве воно, життя, якщо ге втичити постійно в екран.

В офісі зустрілася з орендодавцем. Почала йому нити, що холодно, ледь теплі батареї, колега думає переходити в онлайн. Він перелякався, він мене взагалі боїться (і правильно!), почав пропонувати купити обігрівач та підключити газову колонку (хоча я не знаю, чим вона допоможе).

Потім працювала. Майже все вийшло добре, 2 пацієнтки доїхали. Одна написала, що давате в онлайн. Але це я вже тільки вдома побачила. Шкода, провтикала сесію.
Навіть сьогодні не було прям жахливо холодно. Під кондиціонером і двома пледами і з гарячим чаєм ще можна було жити.

У вільну годину думала про те, що дев’яності мене до такого і готували. Типу воно якось звично, що некомфортно, безпомічно, доводиться терпіти, перечікувати. Згадувала, що все дитинство росла з думками, що в дорослості мені доведеться долати якісь великі складнощі, тому я мушу готуватися.
Ще думала, що тоді було так складно,що ми виробили толерантність до цього, бо не могли змінити. І воно постійно дошкуляло фоном.
Тепер дуже відчутно, як впливає холод, наприклад. Який від нього дискомфорт, як доводиться справлятися зі своїми емоціями, вразливістю. А плюс світло, плюс інет… І от ми вже не живемо звичайне життя, а виживаємо.
І багато при цьому втрачаємо. Життя нас закалило, але і зробило більш черствими.

Потім поїхала додому. Ще попрацювала в онлайні. Теж з хєровим інетом було важко.

Потім оце їла - апетит шалений просто, щось намагалася працювати, але небагато, трохи грала на телефоні.

Багато планів на вихідні.
Добре. Більш менш непоганий день.

А, ще одне.
Зрозуміла, які пацієнти “не мої”. Ті,які хочуть, щоб я їх “підкрутила” як поламаний механізм. А я щось торочу про почуття. І це не їх мовою. Такі не лишаються в терапію зі мною.

Треба йти спати. Дуже солодко спиться і смачно їсться з цим холодом…
Зима, яку я проживаю наживо.