20.1.26

Вчора повернулася додому.
Досі розгублена в днях, числах, роботі, задачах…
Вчора відсипалася і працювала з пацієнтами.
Сьогодні пацієнтів немає, буду відпочивати. Може, якісь пости пороблю. Роботи багато накопичилося за цей час.
Попросила сесію в своєї терапевтки, бо перевантажена.
Вчора було 3 нових пацієнти. Якби була не така причмелена з Чернівців, то очманіла б.
Тут ще цей обстріл.
Мінус вода, світло, опалення.
Добре, що завтра не треба в офіс їхати. Одна пацієнтка, яка була офлайн, скасувала зустріч.

Поки намагаюся прийти до тями.
Почну сьогодні рахувати калорії вже.
Тредс нецікавий зараз, в порівнянні з тими емоціями,які були в Чернівцях.
В поїзді, до речі, читала художку) “Гордість й упередження” читаю з телефона.
Фізактивність така собі - носіння сумки та наливання коньяку(

Буду потроху повертатися до звичного ритму.
Багато роботи зараз стало, багато пацієнтів.
Я один час звикла до такого потоку. Потім стало менше, я розслабилася. Зараз знов треба входити. Але це ж нормальне робоче навантаження