11.1.26
⭐⭐⭐⭐
Поставила собі зірочки, як у першому класі 🙈
Подумала, що сьогодні я зможу виконати всі 4.
За рахунок того, що вихідний, мені це вдалося.
Тредс закрила, коли з’явилося перше нагадування. В кк вписалася. Кроки не пройшла - зробила йогу. 2 сторінки прочитала, хоча було важко,і я кілька разів перечитувала.
Сьогодні відносно непоганий день, але трохи дивний.
Не змогла як слід виспатися. Тобто, я проспала десь 7 годин, наче нормально. Але зранку було важко прокидатися. Чоловік мене будив, підганяв кудись. Сам він встав о 8-й ранку і хотів їхати в магазин. Насилу дочекався, поки я прокинуся о 10-й.
Зважилася і побачила на терезах мінус 1 кг.
До цього бачила мінус 0,5, потім наче знов стало більше. А сьогодні -1.
Це мене порадувало. Це прям так гарно підтримало! Типу недарма я рахую калорії, намагаюся вписатися, ходжу ці кроки чи роблю активність.
Хоча, звісно, якщо по-чесному, то скоріше за все, це пройшли набряки. Чи пов’язані з місячними, чи з тим, що я наїла на новий рік. Вчора пройшлася по морозу. Кажуть, від холоду теж уходять набряки - звужуються судини.
Але все одно це приємно, і це щось таке відчутне, перша віха. Хай і набряки. Це десь днів за 10. Якщо так далі піде, кг за 10-15 днів, то окей, я згодна)
З’їздили в магазин, купили якоїсь їжі, коту консерви. Пообідали.
Приїхали, трохи відпочивали. Я хотіла доспати, і не могла заснути. З’їла сбд-мішку, але сон не приходив. Стала писати далі доповідь. Тільки занурилася - чоловік прокинувся, каже ходім забирати посилки в поштомат, і вечеряти.
Сходили. Забрали посилки, випили глінтвейна. Мені приїхали льодоступи. З ними, звісно, набагато зручніше.
Ок, прийшли додому. Теж стали відпочивати. Я нарешті змогла заснути. І так добре було.
І, вгадайте що. Чоловік почав ходити, розбудив мене. Став питати, чи не з’їсти йому апельсин. Я сказала, що може з’їсти. Потім питав, чи я буду. Потім зателефонував мамі і розмовляв з нею.
Це ще пів біди.
Потім зателефонувала моя мама. І я з нею розмовляла.
А всередині в мене було якесь дивне відчуття - якогось подиву - типу навіщо я всім цим людям? Вони не можуть просто лишити мене в спокої? Побути наодинці з собою.
Ну правда. Так важливо запитати, чи їсти йому апельсин? Я не розуміла, навіщо я їм треба.
Писала далі доповідь. Погано виходить. Читала Огдена. Не дочитала. Пішла робити йогу. Під час йоги ще ідея для доповіді прийшла, треба буде так спробувати.
Радує, що кішка стала краще їсти. Не дуже радує, що вона їсть тільки дорогущий корм 🙄
Взагалі так подумала, якщо мені вдасться реалізувати все, що я задумала, то до кінця цього року мені буде подобатися,як я виглядаю, я буду вчитися в аспірантурі, буду краще заробляти (щодо останнього не дуже впевнена, бо не все тут від мене залежить), але варто спробувати.
Також в мене буде статус супервізора. Але тут особливо нічого робити не треба (з нового. Бо я і так вчуся, практикую, веду групу), ще 2 статті написати. Ще з’їжджу в Амстердам з сестрою та у відпустку з чоловіком 🤞 Як так подумати, то наче і непогано, і буде мені привід радіти наступного року.
Хоча минулого теж… Я працювала, склала іспит, з’їздила у 2 відпустки (в тому числі в осінні Карпати, про які довго мріяла), вела групи, почала вести супервізійну групу. Двічі з’їздила на групову терапію в інше місто. Підзапустила спорт і здоров’я - це мінус. Пережила пару важких потрясінь. Вони багато сил забрали.
Сподіваюся, що наступний рік буде краще. І не буде цього “я хоча б вижила”. Не буде чогось, що дуже сильно змінить моє життя, так, що попередні плани стануть неможливими 🤞