8.01.26

Так, ну шо?
Під вибухи в Києві пишу цей допис і йду спати.

Ну, стабільність - 2/4.
Не вписуюсь в норму калорій та в годину тредса.
Тредса виходить 1,5 години.
Мені висвітлюється повідомлення, що час вичерпано, екран блокується. Я закриваю тредс. Потім через деякий час відкриваю, і він знов доступний, без блокування. Пам’ять “забирає”, що ліміт вичерпано, і я сиджу далі з чистою душею, чекаю, поки вичерпається ліміт.
Поки немає ідей, як це бороти.

День сьогодні цікавий.
Ожеледь… На вулицю вийти страшно( сьогодні ледь дісталися пообідати і назад. Завтра треба дістатися до офіса.
Ну і плюс обстріл. Якийсь армагедон.

Спала довго сьогодні. Мало зробила справ.
Була терапія, потім обідали. Ще трохи налаштовувалася. Якісь дрібніці поробила. Якісь дзвінки… Таке.

Потім завершили групу читань з колегою. Будемо набирати нову.
Завершення завжди більше зусиль потребує, бо більше переживань. Сьогодні хороші були. Ніхто з групи не пішов (принаймні, поки що). Всім сподобалось, всі вдячні. Я зворушена і приємно вражена. Це якось так все мило і близько.

Не встигла все, що планувала. Але якось не дуже було на все це сил. Навіть скасувала зустріч одна дівчина, з якою домовлялися зідзвонитися.

Але сьогодні зробила трохи важчий комплекс з йоги. Вже тіло попросило більшого навантаження. Цікаво, що далі буде.

Погано, що доповідь не почала писати. Але що ж…