27-28-29.12.25

Знов трохи вилетіла на вихідних.
В суботу був досить важкий і довгий обстріл. Почався вночі, до 10 ранку (тут я проспала, бо ця втома, про яку я постійно пишу).
Потім трохи дали відбій, і вдень знову.
Влетіло біля мого будинку - за кілька будинків від мене. Пробило дах. Добре, що люди не сильно постраждали. Але будинок - так. В когось з моїх сусідів повибивало вікна.
Плюс не було довго світла.
А ми ще проводили семінар в цей день. Один колега не міг доїхати в офіс, я стартонула конференцію.

Ввечері і мені треба було їхати в офіс.
Добре, що встигли дати гарячу воду,і я змогла помитися.
А ввечері знов тривога.
Йду така Хрещатиком - все світиться, генератори працюють, люди гуляють, співають колядки,і при цьому тривога.

В офісі святкували Новий рік з новою групою,і я трохи напилася… Ну,як трохи… Залишилася спати в інституті.
Вранці ледь доїхала додому.

Трохи поспала. Треба було підключатися на англійську.
Ледь висиділа урок. Наша викладачка вітала нас з Новим роком. Це було приємно.

А, ще прикол.
Написала коментар в тредс, і він залетів на 8к лайків. Такого ще не було.
Сьогодні написала один пост (доволі довгий, до речі). І бачу, він теж гарно набирає, як для моєї сторінки. Треба щось про сни написати.

Ну а потім намагалася полікувати похмілля, привести себе до тями. Ще трохи спала, пила сорбенти.
Капєц. Мені не можна багато пити, реально. Вже організм не справляється.

Потім поїхала в гості до куми. Мені надарували подарунків. Хрещеник подарував браслети, кума - косметику. Я тільки кумі нічого не купила(
Хрещеник прикольний) Я йому подарувала набір для чайної церемонії, прикольно, що в нас в цьому зійшлися смаки) він нам проводив.
Дуже творчий малий. Підписалася на його тікток)

Потім приїхав мій чоловік, поїхали додому.
Ще в магазин заїхали. І все, сили мене якось покинули. Чи то я перемерзла з цим всім, чи що. Ще погода така… Чи просто від емоцій втомилася. Чи похмілля вже не так легко минає.

Сьогодні довго спала.
І то, сил вистачило, щоб встати, трохи поступити, трохи попрацювати, помитися, поїсти і поїхати в офіс. Попрацювала, і по дорозі назад вже відчула, що сил немає. Ще зайшла в магазин, купила всього, щоб було що поїсти. І кішку нагодувати. Але це вже крізь стиснені зуби.

Прийшла додому, і навіть якийсь час не могла піти помити руки. Тупо закінчилася енергія. Потім відійшла, посила руки, поїла, погодувала кішку, дала ліки… Вирубилася спати. Потім знов ледь встала, щоб дати другу частину ліків.

Не подобаються такі записи, де я тупо перераховую, що я робила.
Але поки, здається, це на першому плані.
Окей, читала в метро “Гордість та упередження”, щоб не сидіти в тредсі. Але здебільшого сиджу. Порушуючи всі обіцянки собі.
Ще намагаюся організувати поїздку в Чернівці. Буде дивно, якщо вийде. Бо зараз ми провтикуємо всі дедлайни. Тупо не вистачає фокусу.
Як і на якесь інтелектуальне життя. Ледь виживаю в емоційному. Якісь конфлікти і накрути. Плюс обстріли. Плюс кішка. Плюс спілкування по спільноті. Плюс робота.

Зараз треба обдумати один випадок для доповіді. А мені не вистачає мозку. Бо наче він зайнятий іншим.

І не вистачає фокусу для того, щоб не сидіти в соцмережах та правильно харчуватися.

Не знаю. Може, завтра спробую ще. Ще важко, що якщо я не сиджу в соцмережах, я більше накручуюсь та переживаю. А в соцмережі я ніби тікаю від цього.