- 12.25
Сьогодні плюс мінус все те саме, але + робота.
Хочеться спати, немає сил, темно.
Сумно, болить в грудях.
Намагалася щось робити. Коли наштовхуюся на невиконані справи - починаю себе сварити. Сьогодні вже стала зупиняти і питати “А що ти справді відчуваєш?”.
А справді - тривога, страх.
А відчуття, що я погана - воно й справді є. Але воно не стосується повсякденних справ.
А так що.
Поїхала зранку в офіс. Дорогою розрулювала ситуацію, бо одна дівчина вийшла з групи. Щось не порозумілася з адміністратором.
В офісі побачила подаруночок від подруги,яка в мене жила в офісі, бо під її будинком розірвався шахед. Вона подарувала мені прикольні шкарпетки і маркери. Це мене потішило зранку.
Провела групу.
Точніше, сьогодні колега проводила. Я так, підтримувала.
Потім провела сесію.
Пішла пити каву.
Потім розрулювали з колегою з цим виходом з групи. Наче опрацювали.
Дорогою зайшла в 100 магазинів.
Приїжджаю додому, вже пишуть, що та дівчина проситься назад. Взяли.
Зварила гарбузову кашу. Трохи погодувала кота і сама поїла. Щось ще робила. Потім поспала пів години. Хотіла більше,але прокинулася в тривозі.
Клієнт скасував сесію.
Пішла ще в магазин.
Потім теж наче щось робила на ноуті? Чи грала на телефоні? Знову працювала… Теж важка сесія була.
Потім повечеряла, дала кішці ліки. Вже вони приїхали. Треба давати тепер. Ще намагалася поспати, але чоловік мене розбудив. Човгав 🙄 Потім, коли я прокинулася вже, сів грати за комп’ютер. Я кажу “Шо ти сів?! Тепер човгай скільки завгодно”. Але він сидів далі.
Щось трохи ще попереписувалася в телефоні. І вже вирубає спати. Це якийсь жах.
Сподіваюся, що це скоро пройде.
З ще хорошого - їла шоколадне масло з булочками малятко. Ох і любили ми таке в дитинстві!!!