14 грудня 2025

Треба вже йти спати, поки не перехотілося.
Та й завтра багато всього.

Сьогодні день був краще. Я прокинулася в кращому настрої. Не було прямо такого болю,як вчора, просто від того, що треба жити це життя.
Досить легко встала, підключилася на англійську, поговорили, трохи повеселилися. Нам задали цікаву домашку.

Сходила на каву.
Коли повернулася, то побачила, що кішку знову знудило( вона погано себе почувала, була дуже кволенька , спала весь день.
Почала прибирати. Тут і чоловік приїхав.
До прибирали з ним, пішли на обід і потім ще кави попити і в парк. Ще пофоткала трохи в парку.

Замовила ліки для кішки. Ще щось робила - читала, дивилася… Зробила картинку для завтрашнього поста, накидала пару ідей, погодила рекламу (хлопець попросив дозволу в нашій групі свій захід прорекламувати). В, ще щось по супкрвізійній групі вирішувала. Таке щось, навколо робоче.
Повечеряли.
Щось ще таке робила…
Ну і так день пройшов.

Є якісь ідеї, про щось я думала,але так прям щоб записати - немає.
Думала про те, що людям важко витримувати, коли хтось поруч в депресії. Раніше я боялася проявити свої почуття. Потім мене в терапії та аналізі довго переконували, що я не відповідальна за почуття інших. І я перестала непокоїтися за те, що іншим може бути некомфортно,що мені сумно. Тепер бачу ці прояви. Якби я раніше з таким зустрілась, я б обрала приховувати.

Окей, треба йти спати.
Завтра супервізія, пацієнтка, ще супервізія, ще пацієнтка. Ну і всякі дрібні справи, типу щось запостити, кудись записатися…