11 грудня 2025
(довгопост)

Швидко проходять дні.
З іншого боку, я рада, що відновилося відчуття часу. Тепер я відчуваю, що, наприклад, цього понеділка я вела супервізійну групу. Це було трохи днів позаду мене. Наступна група буде через 4 цикли по 7 днів попереду. Або, наприклад, Я зустрічалася з подругою у вівторок,це було трохи днів позаду, а до того ми бачилися десь в 2021-му… Це дууууже багато днів позаду. І я пам’ятаю основні події,які сталися в цьому проміжку. Раніше я не відчувала, які події ближче до мене, які далі, що попереду, і наскільки, і що позаду. Великий проміжок часу пройшов чи ні. Рада, що відновилося.

Але я щось не про те)

Носили зранку кішку до ветеринара. Вона бідолашка, перелякалася, подряпала там всіх, розірвала мені куртку. Лікарка на мене накричала, що кішка така неспокійна. Чоловіка взагалі вигнала з кабінету. Сказала не приносити, якщо ми не дали їй заспокійливе. Хоча раніше ми її приносили, і вона давалася здати кров, і узд їй робили.
Але це все фігня, можна було б пережити.
Сказали, що в неї хворе серце, та поганий аналіз крові. Щось з печінкою. Призначили ліки.

Потім вдома був зідзвон з однією суперізоркою. Описала їй свою ситуацію. Сподіваюся, вийде потрапити до неї на св.
Мене схвилювала ця розмова. Бо незнайома людина, ніяково. Хоча ми добре з нею поговорили.

Потім була своя терапія.
Про щось ми розмовляли, є про що подумати. Але трохи не доколупали. Хоча я і сама не знаю, до чого ми мали доколупати. Говорила про цю штуку, що наче мені треба чомусь бути нещасною та недолугою.
Типу тоді зрозуміло, чого мене не люблять. Справа в мені. А якщо я класна і мене не люблять - отут питаннячка.

Потім написала студентка і запропонувала бути супервізоркою в їх групі. Я зраділа і погодилася. Потім виявилося, що одна учасниця проти, бо в нас “пересічення” - тобто, ми колись з нею були в іншому проєкті, але не терапевтичному 🙄 Ну ок. Це їх групові розборки, що вони взяли цю учасницю, з якою багатьом важко знаходити спільну мову.

Поїхала купляти куртку, дорогою ще пообідала. Наче нічого, купила. Здається, непогана. Сподіваюся, буде тепла. Хоча може і ні (і вже можна себе починати сварити за те, що купила таку хуйову куртку, та ще й дорогу). Але вона гарно сіла. Навіть якщо і буде прохолодна на зараз, то на весну буде ок, як потепліє, бо там теж в мене куртки немає. Вже цієї осені доношувала, але вона жахливо стара вже.
До речі, мені сподобалася одна консультантка. Я стала дивитися куртку, а вона каже “це весняна, на новий сезон, а на осінь ось ці”. Типу шо? Не можна одну й ту саму носити восени і навесні?! 😂
Завтра перевірю, що я купила.
Ще мені чоловіча сподобалася, я її міряла. Колір класний, сіла, звісно, трохи оверсайзно, але іноді і жіночі так на мені сидять. Може, ще її купити? Але гроші…

Приїхала додому, трохи відпочила, провела групу. Відносно непогана група була. Трохи поржали в чаті з колегою, з якою ведемо групу))

А так наче і все.
Втомлюють переживання.
Після того, як носили кішку, було дуже сумно, нічого не хотілося робити. Треба було відпочити.
Потім була схвильована, треба було заспокоїтися.
Потім засмучена. Потім втомлена. І так далі.
Воно наче і можна було б щось інше почати, але тоді переживання були б окремо, а дії окремо. І в таких випадках я втрачаю відчуття себе, і присутності в цій реальності. Я і так багато так “прожила” (тобто, в тому-то і справа, що не прожила).
Ну і маю ще не розібрані переживання стосовно спільноти. Але вони не розбираються. Поки вони просто є. Не знаю, що з ними робити. Може, десь вони подінуться, чи перепрацюються. Чи буде інший крінж, який перекриє.

А, прикол був сьогодні. Мама хотіла допомогти і в фейсбуці репостнула дівчину зі спільноти, з якою я конкурую 💪🤣. Мама як завжди не в контексті мого життя.
Смішно.
А той пост та дівчина написала дуже подібним до мого. Я тішуся, що написала раніше. Можливо, вона і не “списувала” в прямому сенсі слова. Але нащо ж так схоже,і деякі думки майже дослівно?