Флобер міг назвати книжку Емма, і розповідати як жила-була дівчина і вийшла за Шарля, а потім, внізапна…
[можливо, так було б навіть “традиційніше” для психологічного реалізму типу, не знаю, Дікенса чи Бальзака? Це індивідуальна драма з претензією на типовість]
Або почати з того, що живе собі подружжя Боварі, аж раптом…
[так вчинив т-лстой. І це саме мелодраматичне “раптом”, скіки не пояснюй далі за нудьгу і безглуздість. Всьо, фішки на столі ставок більш нема]
Флобер робить серйозніше, структурно затягуючи одну там рандомну Емму до наративу, який він сам не може зробити її легальним наративом.
Але ще до того він читача дражнить, одну за одною пред’являючи жінок у званні M-me на прізвище Боварі. Заголовок має значення, ми очікуємо протагоніста - при цьому вже заздалегідь підозрюючи, як би це сказати по-пацанськи, шо буде щось нездорове.
І саме оцим відтягуванням він ловить на трансгресії самого читача:
- а шо ти між ними видивляєшся, невтерпьож помилуватися Моральним Падінням™?
Читатєль ждьот уж ріфми, ну тоді тримай: ось тобі красивий бал з красивим віконтом, ось тобі записки в капелюсі, ось навіть “забутий портсигар” - ти ж знаєш до чого це, ти ж сам таке любиш, правда?
Мимохіть публіка оказуєтся перед фактом власної співучасті: як ті, хто прям вимагає від Емми злочину, хоч з тим віконтом хоч з листоношею, бо інакше шо ми тут взагалі робимо, поверніть гроші.
Бо це ми переїли романтичних кліше та й знудилися вже провінційною хронікою. А не якась там намальована Емма, що її може й не існувало ніколи.
От для чого вся механіка експозиції.
Між іншим, на те саме типово ловиться досі совецкій глядач “служебного роману”: самохвалов мудак, бо відмовляє нещасній олєнькє через якусь там [лицемірну гнилу буржуазну] мораль. Тобто, виходить, вимагаємо зрадити дружині, аби стати для нас харошим романтичним героєм.
- та в нього ж вигідний шлюб і він переживає лише за кар’єру
І ось ми вже “об’єктивно” вимірюємо міцність та цінність чужого подружнього життя. Чим ця публіка не местком, а?
В моєму ж світі йому спеціальний тренінг каже, звернутися до HR department чи що там у вас замість нього, щоб припинити небажані приставання.