Якщо театр не скандальний, це хуйня а не театр. Завжди так було і так мусить бути.

Нема срачу - нема події, нема події - ніхто й не згадає за сто років. Отже, більше срачів, розгонимо в топ для майбутніх дослідників - саме на цій підставі колись нового HP вивчатимуть в школах як одвічний святий канон, а Paapa Essiedu щитатимуть геніальним трагіком минулого, Девід Гарріком і Едмунд Кіном в одній особі, і нікому з XXIII століття до нього не дотягнутися.

Я тіки за любий двіж. Ось, наприклад, двісті п’ятдесят років тому до америки підвезли новомодних піанінок:

In late eighteenth-century Philadelphia, audiences were especially erudite, for on Thursday, 14 December 1786, at a concert given in Philadelphia’s City Tavern, the composer and organist Alexander Reinagle (1756–1809) gave the first public performance in the United States of a work by Wolfgang Amadeus Mozart (1756–91): an unspecified piano sonata.⁴⁴⁴

In response to the public’s thirst for amusement, warnings concerning the moral dangers posed by the performing arts ensued. The New York Packet, for example, consumed by a paroxysm of civic duty, ardently protested:

A correspondent observes that the infatuation which possesses many of the people of this state for Theatrical Exhibitions is truly alarming … Alas! The delirium appears to have spread far and wide. And, strange to tell! The honest, sober Dutchmen of Albany, who were once distinguished by industry and a laudable parsimony, are now plunging into that very species of luxury and folly which stamps upon the metropolis an indelible stigma. Is it not high time for the considerate inhabitants to step forth and oppose the increasing evil.⁴⁴⁵

Вся цитата за LANCASTER, Geoffrey. The First Fleet Piano: Volume One and Two“. 2015, ANU Press doi:10.26530/OAPEN_603164

Газетний оригінал слід шукати у Odell, G.C.D. Annals of the New York Stage, Vol. I (to 1798) от тільки Internet Archive має п’ятнадцять волумів починаючи з другого, так шо я просто повірю.