Приміром дуже цікава гра this war of mine, де треба бути цивілом в осадженому Сараєві, будує геймплей крафту суто інженерно. Є лише кілька видів абстрактних ресурсів - дерево, всілякі ніштяки, радіодеталі, збройні деталі. Ну вода, цукор, абстрактні їжа-консерва, їжа-м’ясо та їжа-морковка.

Функція корисності їжі фіксована. Функція корисності матеріалів імпліцитна. Деякі специфікації відомі, деякі вираховуються, але вони завжди фіксовані на кожному етапі. Можна покращити верстат, збільшивши продуктивність та зменшивши витрати, і т.д.

Це інженерне планування в умовах матеріального дефіциту з вимушено коротким горизонтом. Ми відчуваємо себе, радше, Сайрус Смітом. Моральна складність if any є похідною від ресурсних потреб та обмежень, як воно і в житті бува. І саме тому модельна гра дає контраст через “простий” когнітивний патерн для розходних ресурсів. Ну як, простий, лінійне програмування. Простий.

Там, де в грі моральний вибір є - він показуєца саме одинічністю та незворотністю. А деревина це просто деревина, шо про неї думати.

Натомість, класична RPG типу Diablo пропонує нескінчений лут, більшість з якого ти ніколи не побачиш, який можна комбінувати у нескінчених варіаціях. Бриколаж тут форситься не дефіцитом ресурсів в принципі, а їх нездоровим і непотрібним асортиментним надлишком.

От останнє ближче до чистої азартної гри типа однорукого бандита, і до совецкого режиму планування, аніж здається. Рандомне підкріплення руйнує мотивацію і веде до безглуздих дій.

В одній грі всього мало, але стабільно існує функція корисності. В другій наче повно всього, але корисність навмисно непрозора. Совецке унікально поєднує І нестачу ресурсів, І непрозору функцію їхньої корисності.

• якась черга - треба стати, авось пощастить! [щось] викинули, треба брати - авось знадобиться!

Коли “все не так просто тут треба думати”, але всередині та сама механіка слот машини - витрачений когнітивний ресурс не лише поверхнево цю механіку маскує.

Когнітивна втома тоді сама стає мотивацією. Бо це єдиний реальний результат, що надійно очікується, під який і оптимізується мозок. Заїбатися нічого не зробивши, ось буквальний нейроідеал.