Совецкій recycling з рубрики домашньому майстрові ретельно виробляв культуру до-індустріальну або ж пост-апокаліптичну.

Кожна третя “корисна порада” прямо посилалася на доступ до промислового обладнання. Кожна друга спиралася на промислові вироби в широкому вжитку, якими можна полагодити інший промисловий виріб. Очевидно, найкраще в світі планування добре засвоїло лише план по валу сировини, лишивши вибір функціонального призначення на кінцевого споживача.

Тобто всі ми знаємо, як зі стержня зробити дюбель, бо в ручці він все одно не пише, з сірників зробити перо, щоб малювати плакат до дня комсомола, а пера в нас закінчилися, бо за іншою порадою ми з них зробили стамески, які, в свою чергу, тупо проїбалися.

До речі, оце от все зветься не DIY а бриколаж. Це архаїчний патерн у первісних племен, повна протилежність інженерній роботі. Інженер мислить метою і йде до неї через спек та bill of materials, а не сушить голову, що змайструвати з наявного гівна.

А класна вобшє тема, - сьогодні, дітки, ми навчимося із звичайного пера робити заточку. Записуйте, мало лі куди життя занесе, а ви без заточки. Як писав великий pycke поет, я хочу до пера прирівняти перо.

Згадав я тепер про інше: як “ют для умєлих рук” у 1987 розказував, що годі чекати милісті від жеку, зробити спортивний майданчик у своєму дворі дуже просто:

• спиздіть на заводі дюймову трубу, потім візьміть звичайний списаний поручень від ескалатора…

Десь схоже мені в 1990 Scientific American навалював в рубриці DIY: візьміть пакети для сміття литрів по вісімдесят, наповніть гелієм на найближчий заправці, потім радіокероване реле від будь-якої іграшки прикрутіть до свого фотоапарату, і можете робити повітряну зйомку! це дуже цікаво і корисно, і по вас навіть не прийде кейджибі

Ну американці вони понятно на іншій планеті живуть, і писали-то не для мене вобшє. А ці сука комсомольці з мааасковської редакції? Я не знаю, у вас, може, за хлібчиком не вийдеш не перечепившись об списаний поручень.

Задача:

• по скільки станцій метро необхідно збудувати у кожному обласному центрі, щоб хоча б по одному двору на міський район в них було обладнано до 2030 року спортивним майданчиком імені видавництва цк влксм, якщо проектний термін служби поручня ескалатора становить десять років і може бути продовжений до п’ятнадцяти у разі неможливості заміни ?

Клод мені порахував: це приблизно 192 станції метро для України.

Це не абсурдна задача. Вона прямо поставлена совецкім планом, де вся гума вже пішла на виробництво ескалаторів, всі труби на виробництво ще чогось, і єдиний спосіб їх добути це щось розкурочити.

І шо ви думаєте? От прям сьогодні модуль Zigbee коштує дурних грошей, бо там якісь патенти-ліцензії, при цьому готовий хатній дівайс з цим модулем може коштувати дешевше, бо оптимізація і хоча б логістика. Без жартів, зрештою люди випаюють для своїх потреб модулі з розумних розеток.

Але, по-перше, для своїх потреб = для своїх унікальних потреб, що нікому в світі крім них самих не цікаві. Я, як аматор DIY, гарантую що 99.95% людей функціонально цілком влаштовує фабрична розумна розетка, розумний вимикач, тощо.

Потреба майструвати про інше, і саморобка не зобов’язана бути дешевше. Фактично навпаки, як геніально передбачено Ф. Енґельсом, вона завідомо дорожча за масовий виріб.

По-друге, це ж капіталізм максимізує прибуток, як теж геніально передбачено Ф. Енґельсом. А ми говоримо у 1987 ніби про наукове планування.

По-третє, це всього лише різниця в ціні. Ну, ти можеш взяти й купити потрібний модуль, або десь його виковиряти. Так само любитель аерозйомки з SciAm міг піти в магазин Radio Shack і купити все потрібне, щоб змайструвати радіореле. Це все ще інженерія з BOM, і економічне обгрунтування його частина.

А найкращі в світі совецкі інженери - не мали такої опції, навіть на роботі часто. Але це фундаментально різні патерни мислення. Дуже важливо, як саме іх фрейміти: або я просто побавлюся, нехай це мені коштуватиме грошей і часу, або я граю в пещерного збирача, і навмання комбінувати айтеми з інвенторі це mission critical. Різна цільова функція для нашого мозку.

Такий форсінг примітивних когнітивних патернів має наслідки: люди оказуюца нездатні виконувати реальну роботу. Просто втративши навичку вирішувати задачу як таку, тим більше її ставити.

Парадоксально, це оказуєца не творча винахідливість, а навпаки: збирання пазлу оптимізується лише щоб використати всі наявні тут-зараз деталі, за можливості у максимально ідіотичний спосіб, і не використати належний інструмент.