причина, чому з малих дітей ми не питаємо, як з дорослих, не у малому обсягу зібраних ними знань чи отриманих пояснень

вона у тому, що вчитися і означає робити помилки. Навіть зумисно тестувати гіпотези з очікуваним негативним результатом, відповідно, ціна негативного результату має бути низькою. Заплановані збитки це нормально

от цікаво, серйозний прагматичний бізнес якось розрізняє R&D від ROI. Чи от про фінансування Фундаментальної Ноуки без очікувань негайних результатів готові патякати всі. А хоча б емоційно інвестувати в автономний лаб з найширшого дослідження світу, - тут вже нє, нехай продуктові KPI показує, а ми подумаємо

це здається через короткий горизонт планування. Однак дивно, що при цьому ті ж люди вимагають від самих дітей якраз довгого планування, ледь не на десятиріччя, - і вимагають у найкоротші терміни. Мабуть, їм “просто не пояснили” (с) що це задумано як супердовгий ресьорч проєкт, а не виставкова презентація

та шо казати, навіть ретельно планований waterfall у бізнесі з надвисокою ціною ризику, де не годиться хаотичний agile, на сьогодні поєднується з blameless: “it’s not your fault” це не терапевтичний гуманізм - просто так виходить операційно дешевше. Потреба звинуватити й зачмирити оказуєца геть не прагматичною. Дивний світ, в якому десятирічна дитина має “звикати до відповідальністі” більшої, аніж консервативно покладають на дорослого фахівця рівня senior

днями донечка вперше в житті спробувала списати на контрольній. Звісно спіймалася, нушош, не прокатило. Але спочатку хоча б ризикнула, не впала у відчай “ааа не знаю не вивчила забула”. Як на мене, це дуже круто

похвалив, сказав що дуже пишаюся нею

в житті problem solving не питатиме, шо ти там вчив і скіки разів книжку прочитав. Навіть дорослі часто забувають про різницю між “вивчив” і “можу” та дистанцію від “вмію” до “спробую”. А це ж і є весь цимес, в цьому і полягає справжнє навчання

і покарання від вчительки отримала, усвідомлюючи як в принципі заслужене, хоч і надмірне кількісно, на її думку. А не то шо об-же, я погана, вчителька мене більше не любить

за Піаже це офігенне подорослішання від гетерономної сором-driven стадії молодшої школи. Вірний шлях до формування повноцінної моральної автономії

а ще пишаюся нами з @kateryna, що здобули чемну соціалізовану умнічку без наліпленої ідентичності харошої дівчинки відмінниці. Вчити не бути харошою дівчинкою не так просто, як всі думають

#батькироку #інженерськадочка