#сто_років_тому

Всі три топові дістопії двадцятого століття, рахуючи Замятина як засновника, мали темою деконструкцію просвітницько-ліберального Універсального Розуму.

(хитрий Оруел відзначився тим, що написав не одну книжку, а дві: з них про ужоси диктатури лише та зі свинями)

Питання, яке мусить стояти завжди, це, а звідки ти знаєш? Як ти можеш знати? Не в сенсі pycke дойобок адокаж, а іманентність критики, якщо ми, звісно, претендуємо на хоч якусь раціональність.

Тобто це так в середньовіччі наївно здавалося. А потім ми з’ясували, що це не те питання, яке ти собі задаєш, поки чистиш картоплю. А серйозне теоретичне питання про те, які питання ти взагалі собі можеш поставити, і навіщо, і на підставі чого.

Он виліз на пафосі Декарт - cogito-хуїто. Але ти вже користуєшся певним понятійним апаратом, перш ніж заявити, ніби свій понятійний апарат логічно виводиш. Сама структура мислення не є чистою. Що таке “я” і що значить “мислю”? Справа не у точному визначенні понять, а в граматичній формі: чому I think а не I am think чи навіть here is thinking which is me? Це зовсім неочевидно. Ти скажеш, але ж “я” сам вирішую, що думати: однак це вже заперечуватиме наївну універсальність. Та й спробуй-но подумати, що 2+2=5, вирішує він.

Ну от, а потім якось філософи всіх трохи підзаїбали, то ж до справи взялися письменники. Чи можливо з механікою Розуму збудувати прагматично-несуперечливу антитезу всьому вашому просвітництву?

Та як нехуй делать.

Це все не про страхітливі тортури, які можуть бути присутніми для декорації, і не про контент пропаганди, - про те шо таке вобшє ото ваше когіто.

Нє ну, філософія звісно хуйня ще й яка, але нічого не крутиться у вакуумі: туди тим часом підвезли лінгвістичний поворот з одного боку, феноменологію з іншого. Шо в світі ідей нічого не з’являється з нічого, це власне і демонструється внутрішньо, і так само вірно назовні.

Тому, до речі, pycke інтелектуала, якому всюди ньюспік ввижається, слід брати на кпини за лінощі. От блядь серйозно, це ж треба жодної книжки не читати взагалі, це в голову треба їсти.

Найприкріше навіть не те, що мислення чимось там внутрішньо обумовлене. Умови мислення ще й змінюються з плином часу. Ньюспік, той шо в поганому сенсі, можливий не тому, що Партія Наказала. Так думати це і є інтелектуальні лінощі.

Він можливий саме як окремий валідний фрейм, сумісний зі структурами мовлення і мислення. І всі людські спіки серйозних дорослих працюють літералі у той самий спосіб, навіть булґаков, навіть телемарафон, навіть ноука - особливо ноука.

А якшо пожилиє булгаковєди за сто років так і не знайшли хвилинки ну хоча б за Вітгенштейна взятися і тіки дрочать на Орвела, ніби самі тут дохуя раціональні - це має свідчити, на мій погляд, про деструктивність їхнього булгаковспіку.