завжди дуже інтригують сучасні уявлення про Репутацію, яку не можна чіпати

всю історію людства, зокрема весь час існування писаного права, механізми так званої репутації працювали паралельно з останнім та незалежно від нього

лібералізм будь-якого сучасного ізводу також визнає цей дивовижний феномен людського буття, описуючи його своєю мовою через свободу асоціацій та угод

цьому механізмові за природою властиві реципрокність, транзитивність, та часова асиметрія. Як-от широко сказано у Святому Письмі:

• блаженний чоловік, який не взяв участі в раді безбожних, не став на дорогу грішних і не сів на престолі з губителями

або звузька, як в одній книжці Джека Лондона казав Френсіс Морган:

• даю слово джентьльмена, що цей добродій не вбивав вашого дядька

в старі часи таке називали “ставлю на кон свою репутацію, що” - але ставка є ставкою через те, що вона може програти. Без skin in the game все це не мало б сенсу

виходить, коли потім через порушення довіри люди особисто не хочуть з кимось мати справи, це core feature а не прикрий недолік. Ми б залюбки всюди обходилися кримінальним покаранням за рішенням суду, але, - в якому світі для інвестиційного банкира буде хорошою рекомендацією те, що він /досі не сидів/?

це так-то baseline. До того ж, якщо “відсидіти” закон вважає достатнім покаранням, і ніхто не може бути покараний /двічі/ за одне й те саме, - то ми й на це не маємо зважати у власних розрахунках. тим більше на те, що взагалі не карається жодним законом: як-от наприклад відома пристрасть до азартних ігор у компанії інших не сидівших

я не проти, всі вільні люди можут проводити дозвілля за власним виборомі, але так чи інакше нам доведеться зробити між ними свій приватний вибір та понести приватні ризики. репутація через нетворкинг це і є ринковий механізм оцінки ризиків. люди щодня торгують в репутаційній мережі з більшим або меншим зиском, збільшуючи власний капитал в підсумку або зменшуючи

але на ринку завжди можна прогоріти, інакше нема движухи. якщо забагато соціального капіталу проінвестувати в якогось там епстайна, інвестиція цілком може виявитися провальною. інакше це від самого початку було фальшивомонетством

я гадаю, сьогодні нікого не вішають на фортечних мурах на світанку, бо він поручився не за ту людину. але питання до нього, а як же так вийшло, мені здаються цілком валідними

пояснення, що він прикро помилився, бо знав про того недостатньо - якщо серйозно, теж може бути цілком валідним. але “від’їбіться я ні при чому” завідомо дуже погане. нє, ну ні при чому так ні при чому

просто, ну, свобода асоціацій з відповідальністю ходить разом, бо вона для всіх свобода

інакше вийшло б, ніби є якісь привілейовані репутаційні капіталісти, про яких нам простим ремісникам і думати зась: бо нижчим класам приписано бути Раціональними Агентами в максимально упоротому сенсі Homo Shopiens

це вже якось максимально далеко від ідеалів свободи, та й вобшє антинауково