А ще централізоване опалення люто гріє порожню хату. Що у звичайних умовах означає приблизно на чверть збільшені загальні витрати.

Так-то нормальний хід вимикати чи лишати на мінімумі, а ввечорі хуярити, поки не пішов спати. Умні котли навіть самі це робитимуть за розкладом. З іншого боку, коли фрілансер з дому, вже невигідно. Хіба зменшити податки за обігрів home office, в деяких юрисдикціях, і то якщо ти не на якомусь варіанті спрощеної системи.

Та то всьо фігня. Справжній парадокс ось у чому: центральне опалення задумано було не як універсальний добробут, а як зелена технологія енергооптимізації. Коли замість тупо скидати тепло з градирень ми робимо ще один контур. Це в прямому сенсі дармове тепло, якого треба позбутися.

Але наступний крок ми такі, велл, ну тоді давайте завжди і всюди так, хіба може бути інакше. А потім ой то може й гаряче водопостачання зробимо у той же спосіб, якщо вже є технологія. Проте гаряче водопостачання має абсолютно інший профіль утилізації. От його-то вже точно абсурдно ганяти вулицею. Навіть якщо в принципі-то ми були б не проти тротуарів з підігрівом: для душу ми все ж хочемо гарантовану гарячість.

Фізичний зміст з погляду теорії управління: для системи опалення маємо величезну масу з величезною теплоємністю, яку можна ще збільшити, і до якої додається теплоємність самих будівель. Конкретна температура теплоносія в кожен конкретний момент є вхідною змінною системи. Вихідна метрика інтегральна: середня температура в приміщенні. Характерний інтервал реакції - до десятків годин.

Для ГВП, натомість, патерн абсолютно протилежний з безкомпромісним KPI: +60 безпосередньо у крані в момент відкриття 24/7. Для цього доводиться десятки тонн води безперервно гріти до +80. До того ж води чистої, без домішок, хоч ви й кажете ніби вона технічна, не така технічна, як в батареї з антикорозійними антифрізами.

Тому опалення можна в принципі брати з металургійного заводу, а для гарячої води треба спеціально будувати відмовостійку інфраструктуру. Тіки упоротим адміністраторам може здаватися, ніби це майже одне й те саме.

І ось ми тут.

(совецькі, до речі, до певного моменту ще розуміли протилежність domain constraints. Кінець сімдесятих / початок вісімдесятих ознаменувався катастрофічним популізмом в багатьох сферах)

Таке буває взагалі з інженерними рішеннями. Коли локальна оптимізація виглядає настіки красиво, що через політично/бюрократичний рефлекс тутжи масштабується туди, де її не треба, до повної інверсії смислу. Всі ви згадаєте подібне у своїй галузі, чи навіть з власного досвіду.