Після всієї хуйні навколишня фермерська спільнота розлючена вкрай і готова Джима повісити. І не стіки навіть за те що втік, а за блядський цирк. Лінчування однак скасовується, бо найрозсудливіший з них вказує, що така забава може обійтися в чималі гроші. Хтось має заплатити хазяїну, коли той з’явиться.

Звістка про справжній легальний статус завбачливо притримана драматургично, але текст підсвічує, чому вона мусить бути притримана дієгетично: чорний, що не належить нікому, втрачає цей захист.

Справді, а кого їм ще вішати? Неповнолітнього білого їбанька? Хто заплатить за нерви?

Твен цей мікроепізод стейджить спеціально перед тим, як заспокоїти, а ну раз він вже вільний тоді все добре. Ні, свобода це відповідальність. А надлишок дії нікуди не подівся, тому за вигадану білим романтичну пригоду якраз і платитиме вільний, якого ніхто не питав, чи він хоче бути реквізитом в ній.

Легко бачити, що і на наші гроші це працює, - не так страшні zетні воші, як ліберальні арбатські гніди. Знаєте, ото де “стиль дискусії важливіший за предмет” і всьо такоє. Авжеж, коли не тебе вбивають, - можна все на стилі робити, з гербами, зміями, і всією хуйнею як в книзі написано, а потім розказувати про свій моральний розвиток.

Ось чому це серйозна література, а не якийсь памфлет, мовляв

• дивіться, Гек зумів піднятися над суспільними упередженнями, це вчить нас що рабство погане

Читав нещодавно, як хтось завзято воював з млинами, намагаючись довести, що вивсьоврьоті, Твен хароший і проти расизму. Шош поробиш, якщо люди не люблять книжки.