Завжди з дитинства смішили оті соцреалістичні передмови: “герой закономірно гине, не витримавши конфлікту…” А потім читаєш в тексті що його, скажімо, машина збила.

[нє, я розумію як це наративно може мати сенс. Скажімо у фільмі Cruel Intentions в передфіналі Себастіана збиває машина, бо його вся конструкція заганяє в глухий кут. Зате потім він хитро посміхатиметься з портрета, коли роздаватимуть щоденник. Але, ну камон, це вже “формалізм” засуджений на якомусь там з’їзді]

Тут ще такий прикол. Візьмемо не соцреалізм а нормальний людський.

Коли ми кажемо психологічний реалізм, ми кажемо соціально-економічна детермінованість. Обставини визначають характер. Характер * обставини визначають плот. Це буквальна естетична програма.

(те, що обіцянки реалізму брешуть, як геніально показав Ґ. Флобер - то окрема тема)

А це унеможливлює індивідуальне моралізаторство. Гумор в тому, що це було принципово задумано саме як соціальну критику. Контртекстуальне “а як йому слід було вчинити? Як ви би вчинили на його місці?” має на меті не засудити героя, а навпаки, прийти до висновку неминучості в системних умовах.

Звідси, шо значить “не будьте як такий-то”? Просто народися в іншій соціальній групі, в іншій країні, в іншому столітті? Хіба це від вольового вибору залежить, а не автор геніально показав невблаганні закономірності?

Але вчителькиням треба історію літератури поєднати з виховним значенням. Тому сіють направо і наліво шизофренічне “автор геніально показав, як система ламає навіть харошу людину” ТОМУ “будьте розумними і красивими, щоб з вами такого не сталося”.

І, якщо вони хоч трохи ефективні у своїй діяльності, - то саме через них ми навколо маємо купу людей з отим самим шизофренічним майндсетом: від нас нічого не залежить, а ви самі винні.

А шо я мав робити, каже наглядач концтабору. Постарайтеся не потрапляти до концтабору, хіба не знаєте, шо від цього можна померти.

Це не якась окрема книжка вчить, а весь pycke-совецкій навкололітературний проєкт, де всі книжки читаються у одній зламаній нахуй оптиці.

Кохана іноді питає, чому я не пішов на філфак. Ось тому. Бо у школі добре літературу вчив, і вся ця хуйня ще й тоді не подобалася.