Прокидаєшся від гучного вибуху, щойно заснув глибоко, і потім не зібратися докупи, це з фази швидкого сну нормально, вибух органічно вплітається в сон, а тут душа має минути декілька слоїв, щоб знову занирнути в тіло, бо тому тілу над вухом щось хуякнуло, адреналін, те-се, може бігти треба, спасатися? В коридорчик за стіночку та ширмочку, щоб вбило не в кімнаті, а в проході. Ну як би то не було. Кліпаю очима і страшні персонажі снів, користуючись нагодою, що їх разом з душею витягло назовні, обступають. Той рівень сну характеризується страхом. Не завжди вдається відшукати в собі інтерес. С гнівом нормально, гнів на русню, але чомусь сьогодні хотілося плакати. Може, уві сні було краще. Але згадую той сон - там дивний замок, в ньому чи ювелір, чи дантист щось робив таке кропітке навіть не зі мною, виплітаючи золоте чи криваве мереживо, а може, одне і те саме.