Над ботанічним висить аромат бузку, густий, як смузі, і така ж густа церковна енергетика, релігійна присутність. Розповсюдженість слівця “вайб”, його вкоренілість в мову показує, що люди вже давно хотіли мати слово для езотеричних “вібрацій”, але не наважувалися просто так - так от, відчутні релігійні вібрації такі, нібито в Лаврі, причому прямо в печерах, де лежать висихлі старці з тоненькими чорними пальцями, як в курки. Самий початок травня, хтось з ноги відімкнув портал, на Самайн з цих воріт виходить панувати в наш світ Неблагий Двір фейрі, а зараз - протилежний, але чи легше від цього? Як сказати. Все одно це потойбічні істоти, і в ці дні особливо видно, як світ базується на потойбічній хтоні, острівець порядку і краси прорастає через без’язикий хаос. Бузковий сад квітне на черепах Кхорна. Мерці перевтілюються в рослини, як пишуть деякі дослідники слов’янської міфології. Зелені пальці тягнуться до неба. Поряд жіночка по телефону говорить все про ті ж два дома на Святошині. Неможливо серед всього цього. Уявляєш собі альтернативний бузковий сад, пустий від людей, світлий, як таємний двір. Але цей не буває таким навіть зранку. Люди йдуть і йдуть, перемовляються, радіють діти, парад маленьких і ще менше собачок, зовсім якась крихітна чихуйня забігла в траву, а та вже її втричі вище, бо травень. Всі досі живі.