Поїхати з міста в інше місто добре, якась полярність відразу змінюється всередині, ловиш інші радіохвилі, переплетення квантового поля, щось таке, і повертаєшся потім оновленим. Ще краще відразу в декілька маленьких містечок, де ніхто тебе не знає, нікого ти не знаєш, тут тобі не жити - але дивне відчуття дому, коли стоїш на краю поля, наламані якісь гілки, суне як скажений з землі молодий полин і кропива, і височіть старий неробочий вже млин, де, за легендою, вночі чорти мелять - хто його зна що.

Відволікся так, а потім на заправці відкриваєш телеграм, а там на всіх каналах… кількість жертв сягнула.. серед них дітей.. Читаєш. І нікуди не втекти від тої реальності, хоча психіка вже досягла якогось мега-рівня прокачки в побудові захисних стін, чорних, високих, вкритих ненавистю. Да йобана ж ти русня.