Подивився кіно про Майнкрафт. Чи то я відвик дивитись подібне, чи то зараз фільми такі роблять, але це якась дічь, вибачайте. 3,5 людини бігають на зеленому екрані, навіть не пласкі, а тупо одновимірні діалоги, внєзапні пісні посеред фільму - я розумію що це для зовсім малих дітей знято, та мені здається раніше і масові мультики, типу “Як приручити дракона” були трохи більш розумними чи що.

Сюжетно це тупо “Джуманджи”, про попандців які знаходять попереднього попаданця, який уже звик в новому світі + посил “креативність це круто, ніяких рамок не існує”. От тільки креативність якраз і полягає в тому, щоб працювати з наявними обмеженнями - і вони мають бути не тільки в умовному сірому “реальному світі”, а і у світі кубача. І якраз там обмеження є - не можна запхати що попало в слоти для крафту і отримати рандомний результат - потрібно дотримуватись рецептів. Але режисеру пофіг (або він гадки про це не має). Акторська гра просто від’ємна, всі кривляються і переграють. Хіба Емма Маєрс симпатична, і намагається тримати серйозне обличчя - але це загалом картину не рятує. А, ну і мама Стіфлера (хто згадав - перевірте тиск) грає в своїй незмінній ролі.

А який пригодницький хорор можна було б зняти, з сценами в стилі Дікапріо і коня, з ламанням четвертої стіни (як в грі) і фіналом, коли герой перемагає дракона - і повертається на початкову позицію, тому що кубач не має кінця і герой в цьому світі назавжди. Ех…