На свою голову вирішив подивитись Ейфорію, і отримав культурний (чи то віковий?) шок. Осилив поки тільки першу серію. Так і хотілось вийти до лавки під під’їздом і почати оце “прастітуткі-норкомани”. З одного боку, зрозуміло, що це, як мінімум частково, художні перебільшення, з іншого - ну невже сучасна (американська) молодь дійсно виглядає так? Чи то я, будучи такою собі домашньою дитиною, пропустив те ж саме, тільки в стилі ранніх 2000-х? І наскільки сильно відчувається розрив між батьками і дітьми - хоч присутність батьків і мінімальна, але вони живуть наче в зовсім іншій реальності. Схоже, тепер прийшла моя черга розказувати, що раніше було краще.