Перші враження від другого Маскараду за три години гри.

Головна думка, яку варто мати в голові, коли граєш в VTMB2 - це не VTMB2. Тобто так, сеттінг той же, є знайомі слова, всі ці історії з вічною боротьбою за Маскарад, гризня між сортами вампірів, нічне місто, і так далі - але це зовсім різні ігри і різні історії. І мені здається, що якщо умовно покласти поряд VTMB1 i VTMB2 і почати їх порівнювати, деталь за деталлю, дрібниця за дрібницею - від цього жодна гра не стане краще. А якщо дивитись на VTMB2 не як на продовження, а на ще одну гру в сеттінгу, абсолютно не прив’язуючись до першої частини, то поки що мені дуже подобається.

Case in point - в першій частині ГГ - свіженький вампір, з досвідом сучасного життя, і тому геймплейно він більше спирається на свої знання і навички “людського” життя, ніж на надприродні можливості (тому що кількість “людських” скілів, які можна розвити, набагато більше ніж чисто “вампірських”). ГГ другої частини, навпаки, досить далеко відійшов від світу смертних + культурний шок від століття сну - і тому майже або зовсім не користується комп’ютерами, вогнепальною зброєю, і так далі. Якщо дивитись на це з точки зору 1 частини - це погано, бо менше варіантів відіграти ролі, не можна вкачати ГГ в хакера або рембо-з-кулеметом. Але з точки зору сюжету, і без прив’язки до першої частини - абсолютно обгрунтовано.

Що сподобалось - свобода переміщення, чимось трохи нагадує Prototype, хоч і не настільки вільна, або Mirror’s Edge на мінімалках, дійсно відчуваєш себе надприроднім хижаком. Маркер цікавих речей також подобається, він і сигналізує про щось цікаве, але в той же час ненав’язливий. Графіка не те щоб прямо топова, але досить приємна на око. Історія мене зацікавила + є варіанти на кілька проходжень. Не знаю, наскільки лінійним сюжет буде далі, перша ніч точно досить жорсткі рамки ставить, аж до того, що деякі НПС відмовляються говорити з ГГ, але сподіваюсь, далі свободи буде більше.

Що не дуже сподобалось - оформлення діалогів. Камон, люди, 2025 рік, я не кажу що треба робити як в Cyberpunk2077, але хоча би як в Mass Effect, якого там він року, 2007? Скільки можна обмежуватись одними говорячими головами? Звісно, могло бути і гірше (так-так, це про Starfield), але блін, дайте персонажам порухатись, сісти, пожестикулювати більше. До бойовки теж треба трохи звикати, бо зараз вона викликає певну дезорієнтацію, плюс не дуже чітко видно артикуляцію ударів.

В цілому - набагато краще, ніж я побоювався, продовжуємо споглядати) А, і бонусний скріншот з відсилкою до першої частини (Тереза чи Жанетт? :) )