Пройшов друге DLC для Kingdom Come: Deliverance II, те що про кузню. І при всій моїй любові до цієї гри і повазі до розробників, тут вони трішки схалтурили.

Якщо перше DLC було сюжетним, розповідало історію художника, якому допомагає Генрі, і ця історія, хоч і коротка, але була і досить непогана, то тут саме сюжетні моменти дуже куці. Причому, знову ж, перше DLC позиціонувалось як окрема додаткова пригода, то друге посил був “Генрі трохи відходить від розбишакування і трохи осідає на одному місці”. Якщо з осіданням в принципі все вийшло, власний будинок і кузня це все ж немало, то з відходом від розбишацьких справ не дуже - більшу частину денних квестів становлять всі ті ж зачистки таборів з бандитами, дуелі, змагання із стрільби і стелс-місії.

Що все ж є хорошого - мені дуже подобалась ковальська міні-гра, в цьому DLC її багато, кожен ігровий день мінімум один предмет можна/треба викувати. Домобудівництво як таке мене не сильно приваблювало, але тут воно досить простеньке, як мінімум не треба бігати шукати спеціального NPC який продає меблі або самому копати глину чи тесати каміння для ремонтних робіт - достатньо заплатити грошей. Ще можна трохи більше дізнатись про Мартина, названого батька Генрі і почути ще пару коротких історій про інших персонажів.

Але в усіх цих плюсах криються і мінуси, так, ковати цікаво - але для цього треба таскати з собою гору матеріалів, бо підручні продають не все, а значить доводиться бігати в місто по те, чого не вистачає і там же кувати - навіщо тоді власна кузня? Було б добре мати в ній скриню для матеріалів, звідки вони автоматично брались би. Так, дім можна поремонтувати, але щоб відкрити усі опції, треба бігати і робити квести в дусі випадкових квестів із Скайріма, причому на 1 умовно “сюжетний” квест припадає 3 філлера. В результаті в певний момент гра перетворюється на нескінченну петлю “чекаєш до 9 ранку - дивишся які дейліки з’явились - робиш ті що треба або всі - чекаєш 12-15 годин до наступного ранку”.

Ну і інтеграції з рештою контенту гри майже немає, хіба що можна згадати турнір, на який можна прийти в майці ваффентроці з власною емблемою. Хоча можна було б запросити в кузню Капона, або Катерину (навіть в ігровій книзі “Статут цеху ковалів” вказано що член цеху має бути одружений, або чимшвидше одружитись”). Та і решта персонажів в місті не дуже реагують на попередні заслуги Генрі, так наче він не був з ними знайомий до того.

Коротше кажучи, не погано, але явно можна було краще.