Щоразу, коли наш мудрий народ тягнувся до переговорів із Росією, на вибір було два варіанти. Росія не йде на поступки або йде і не доходить. Тобто найобує.

Можна виконати свою частину поступок і всім казати, що от Росія погана. Вже пробували. Хуйня. Росія тим часом захоче ще більше і все одно звинуватить вас у небажанні це віддати.

Щойно по пизді піде чергова домовленість, Росія звинуватить вас. Ну не себе ж. Шлях від партнера до ворога тут короткий. Це було б корисно розуміти дурачкам, які обіцяють домовитись.

Наш гарант дуже хотів зустрітись із Пипою. Виявилось, то так, мінералку попить і капітуляцію підписать. Правда, за це тебе вдома йобнуть. А щоб не йобнули, краще нічого не підписувать. Але тоді росіяни на тебе всіх собак повісять.

Так нахуя туди ходить? За рейтингом, який у тебе полетить по пизді, щойно виборці знайдуть собі нового говоруна? За угодою, яка в обох випадках для тебе хуйова? Сходи пивка бахни краще.

Ворог не хоче говорити. Він хоче, щоб ви думали, наче з ним можна говорити. Твої виборці втомились від війни? Круто. Хай шукають іншого їблана, який пообіцяє чарівні боби та з росіянами домовитись.

Коли йдеш говорити з росіянами – твою появу вони й використають проти тебе. Краще туди не ходити. Радив би записати деяким мрійникам. Бо пам’ять як у рибки чучундри, а мрії більші за бюст Сідні Суїні.