Інколи саботажник не вважає свою роботу саботажем. Він хапається за правові норми, називає власну місію турботою про правові норми (які насправді нахабно експлуатує).

Взірцем такого саботажника є Андрій Портнов. Це антагоніст на максималках. Він спирався на правові норми, в яких сам заклав собі лазівки, впливаючи на закон через його авторів.

Далі була зміна влади. Портнов втратив вплив на її законодавчу гілку, але впливав на суди та суддів. І вже відкрито саботував низку процесів. Звісно, як тут не навести приклад.

2018 року наш кораблик плив коло окупованого Криму, його атакували росіяни. Портнов спамив папірцями, що винні були українці, які наказали екіпажу туди пливти. Скажете, фігня? ДБР для відкриття справи цього вистачило.

Генштабу довелось відкрити секретні дані. Так, лише слідчим. Тут хіба сподіватись, що ті мали совість, і ці дані не злили. У мене таких сподівань немає. До вторгнення лишалось все менше часу, зате всі турбувались про правові норми.

Своїм піклуванням про право Портнов заробив грошей та поїхав до Іспанії. Зараз Винниченки хочуть монетизувати турботу про ухилесів на виборах, теж заробити і втекти до Іспанії.

Якщо Винниченки вважають, що фінал Портнова – це насправді круто, що ж поробиш. Хто я такий, щоб заперечувати? Тим паче, він на життя явно не скаржиться.

@maxgadyukin