Коли влада роками ховає війну від власного суспільства – нічого хорошого з цього не вийде. Насправді цікаво, як лусне ця бульбашка.

Перекласти незручності на армію наше політичне керівництво навчилось. І шо, як успіхи? Ухилеси полюбили президента і Раду, еге ж?

Я щось не бачу захоплення у таких громадян. Вони ані армію не люблять, ані владу. І байдуже, що армія чесно казала про потребу, а влада брехала.

Сприймаю все по-філософськи. Шо там, скоро договорнячок? Чотири роки чекав і не дочекався? От біда. Мабуть, пари днів не вистачило.

Минають місяці. Ще хтось дзвонить із учебки. Або пише. Чиясь окрема бульбашка вже розлетілась. Армія дочекається, вона терпляча.

«Дзвінок з учебки» я люблю. Це акт дорослішання. Людина згадує, що шанс покращити свій статус у неї був. Правда, вона думає, що він ще є.

Авжеж, пропозиція самому прийти у хороший підрозділ досі актуальна. Правда, не сам прийшов, а підвезли. Та й всього-то рік минув.

@maxgadyukin