«Целуйте, бабы, рельсы – я еду домой».

Випадково дізнався, що Віталій Шабунін завершує свою службу. Колись Київ полишив недалекий і мутний пацан. Тепер туди повертається справжній чоловік. Позивний «Булочка».

Покатається оновленим транспортом по УБД. Пролобіює інклюзивність у місті – спробуйте щось заперечити людині з настільки слабким зором, що через це аж із армії списали.

Спитає у корупціонерів, чому ті не в армії. У депутатів, чи воювали. Судитиме не як цивіл чи ряжений – як Воїн. При зустрічі потисніть йому руку, потім три тижні її не мийте.

Пам’ятаємо, як Віталія двічі кидали на фронт, і лише завдяки диву він туди не долетів. Проти нього була вся система. Як добре, що вона не завадила йому демобілізуватись.

Так піти може кожен військовий. Якби нікого не відпускали, крім Віталія – були б питання, чи точно система намагалась його вбити. На щастя, питати про це вже не доведеться.

«Втративши більшу частину зору, я залишаю ЗСУ», – каже герой, повертаючись у центр протидійчиків корупції (ЦПК). І навіть меншою частиною зору Віталій випалить всі схеми навколо.

@maxgadyukin