#шахове

Доповз до рейтингу 700.

Ласкаво називаю його “клубом любителів жарєной пєчєні”(на честь однойменної атаки). Хоча зараз трохи менше, але рейтинг 650-700 - це просто празнік какойта. Якщо не намагання в дитячий мат, то жарєна пєчєнь.

Таке ощущєніє, що чуваки вивчили ці дві фігні, і тепер ощущають від цього перевагу. Але не дуже довго.

Інколи бувають такі задрочні супротивники, що через них продираєшся. Кайф у цьому є, але найбільше мені подобаються сміливці, які не заганяють гру у довге позиційне возілово.

Не жалкую, що почав не тільки грати, але й займатися шахами, бо вони якісно знімають як стрес, так і отупіння, яке переслідувало мене.

Чи то внаслідок дня Сурка, чи то внаслідок стресу і втоми, але я періодично навіть слова забувати став. А інколи навіть не чув, шо мені говорять.

Тобто, я чув текст, але не розбирав його. Для розуміння треба було докладати свідомих зусиль.

Відчуття було, що мій розум і свідомість - як Більбо Беґґінс, який зтончився і знесилився. Типу, що все це настільки крихко, що ось-ось, і від’їбне. Подібна штука була колись від синьки, і це ніхуя не празнік. Я боявся, шо це станеться на тверезу.

Зараз ситуація значно покращилась, і я чую всю хуйню, яку мені говорять, і не забуваю, шо можна сказати у відповідь.

Синьку я теж кинув.

Вся ця психологічна конструкція, за яку я реально боявся - зміцнилась.

А я отримав гарне і дуже цікаве хоббі, яке дає просто феєричний складний ендорфін.

Тож не дуже швидко, але впевнено повзем далі)