“Алармізм”

Я все частіше, розмовляючи з людьми, дивуюсь, наскільки ж безнадійна надія править бал.

Разом із тим, у головах насрано так, що ці авгієви стайні не прибереш.

І “тут серйозні дяді рішають свої діла, вирішать - все скінчиться, а у себе війни вони не допустять”, і “договорнячок”, і “війна ця договірна” і так далі.

При цьому в серйозних дядь вже давно і сильно стиснуто око Саурона, договорнячок залежить тільки від нездатності рашки вести війну, а “договірна війна” настільки договірна, що вже 4 роки ми не домовимся ніяк, і фінал схований в тумані війни.

Вочевидь, що хочеться щоб війна скінчилась. Це абсолютно природньо. Але вона не збирається закінчуватись. Більше того, як тільки скінчиться наша - почнеться ще чиясь, бо розпускати надрочену армію контужених садистів рф не збирається. А в повітрі висить, що наступні - країни Балтії. Сувалки, “Нарва - рускєй город” і.т.д.

Десь ще Китай полірує нефритовий стрижень. Невідомо, наскільки він твердий, але те, що полірує - точно. Коли вдарить - невідомо, але вдарить. Часу жде.

НАТО фактично не існує. Лишилося штовхнути.

І ким саме ми увійдемо у цей дивний новий світ і на яких саме умовах - залежить від нас.

Більшість людей сподіваються, що буде, як до 24.02.22, і скоро, тож можна не паритись.

А не буде. Дай Боже нам не лишитись “на второй 20 век”.

Єдиний наш шанс “пропєтлять” якийсь час, це якщо рашка зав’язне у іншій війні, а всі інші сюди просто не полізуть, пам’ятаючи, скільки вона тут поклала.

І це ми ще не розглядали формулу “програти мир”. А це більш ніж можливо із нашими реаліями. Треба буде про це теж написати.

Можливо, я і аларміст, але я заїбався від дорослих дітей просто насмерть.