Як це відбувається:
- Якщо ґрунт родючий, то на ньому спонтанно ростуть лучні трави (від конюшини і деревію до живокосту і волошок — (Фото № 2). Комунальники вважають їх «бур’янами» і косять. На звільнених від різнотрав’я місцях розвиваються амброзія і лобода (Фото № 3), вони проростають пізніше наших лучних багаторічних трав і, якщо місце «зайнято», то проростки амброзії гинуть. Амброзія може рости навіть на чистому щебені (Фото № 4), але гине серед багаторічних трав.
Ми самі сприяємо її поширенню.
-
Якщо ґрунт неродючий, або швидко пересихає, то на ньому можуть вижити або ефемери і ефемероїди (рослини, які встигають за пару тижнів зацвісти і дати насіння та засохнути), або багаторічні трави, які мають міцне коріння і можуть виживати в спеку (петрові батоги, люцерна, перстач сріблястий, шавлія, алтея і інші). Косіння знищує багаторічні трави і залишаються лише ефемери і ефемероїди, яким косіння лише допомагає поширюватися вже дозрілим насінням. Таким чином ми отримуємо «суху пустелю» з переважанням ефемерів і ефемероїдів (Фото № 1), яка або такою залишається, або у випадку рясних дощів теж дає зарості лободи і амброзії з так званого «банку насіння» (насіння амброзії може зберігатися десятки років і проростає у сприятливих умовах: де є пусте від рослин місце і де є трохи вологи). Таким чином ми самі поширюємо «пустелю».
-
Під деревами могли б вижити лісові трави. Але вони зникають від косіння, витоптування і регулярного механічного вигрібання листя. В результаті ми створюємо «голу землю».
Що робити? В кожному випадку рішення різні.
-
На партерних газонах з поливом — косити і надалі.
-
Сіножатям в місті не місце. Це спосіб отримання товару (сіна) через нанесення шкоди біорізноманіттю.
-
В місті потрібне посухостійке місцеве різнотрав’я. Там де воно є — його потрібно берегти як зіницю ока. Деревій, конюшину, живокіст, собаче мило, перстач і інші багаторічні трави можна косити тільки після дозрівання їх насіння (не раніше червня, а в деяких випадках аж в серпні). Але ж ці трави такі різні, а комунальникам подобається, щоб був рівний газон. Так, доведеться звикати до такої різновисокої і різнобарвної краси. Щоб такі трави не поширювалися на стежки і не заважали людям ходити — можна їх «підкошувати» біля тротуарів.
-
Там, де вже сформувалися «пустелі» потрібно досівати багаторічні трави (деревій, конюшину і ще 2-3 десятки видів, чим більше різноманіття, тим краще). І оберігати такі ділянки від косіння, яке їх створило. Косити багаторічні трави не можна до червня (а деякі до серпня), і косити потрібно не нижче 10 см.
-
Під деревами потрібно створювати огороджені від витоптування ділянки і висаджувати на них лісові трави від фіалок, копитняку і пролісок з медункою до барвінку. При цьому опале листя з таких ділянок восени краще не прибирати.
-
Ділянки, де через косіння вже поширилися амброзія, чорнощир, лутига і лобода — потрібно рекультивувати і висівати на них лучні трави, які не дають поширюватися амброзії. Ці багаторічні трави не можна косити до дозрівання насіння.
В будь-якому разі комунальники мають розрізняти трави (хоча б відрізняти амброзію від конюшини). Як кажуть мені чиновники: «Ви вимагаєте неможливого!». Дивно. Невже вивчити десяток видів трав так важко? Адже ці люди навчилися читати і рахувати, то невже неможливо їх навчити відрізняти амброзію від конюшини? А з різними травами потрібно вести себе по різному.
Поки ЗСУ боронять Україну — ми повинні дбати про її природу і зокрема про правильне озеленення наших міст.
=*=