Освоюю “Варти” Лук‘яненка.
Колись давно-давно бачила фільм, захотілося почитати оригінал.

І раптом натикаюся на ТАКЕ зверхнє, зневажливе, презирливе, знавісніле згадування України та українців, що я ошелешила просто.
Пішла читати про письменника до вікі.

Слухайте, звідки це в нього?

Його дід був, скоріш за все, висланий у степі Казахстану. І поступово нащадки перетворилися на справжніх, класичних манкуртів, описаних сином казахського народу Чингізом Айтматовим.

Як? Чому?! Чому людина, яка має українське коріння, настільки ненавидить батьківщину?
Що йому ця Україна зробила?

Лук‘яненкo народився, ріс, вчився, працював у Казахстані. У 28 років перебрався до мацкви. З yкрaїнського в нього лише прізвище. На якому етапі він перетворився на пoтвоpу?

Я думаю, як би банально не звучало, це лють раба до вільних. Українці робили й роблять те, на що інші були неспроможні. Так, з помилками. Так, іноді по-дурному. Але раз у раз відмовляються сидіти з похнюпленою головою, підіймаються, встають, рвуть кайдани.

Нічим іншім таку ненависть пояснити неможливо.

Але у “Новій варті” — розповідь о пророках — сам Лук‘яненко видає неочікуване пророцтво: “…вы, pyсcкиe, в прошлом. Вы мepтвый враг, а мepтвoго вpагa можно и уважать, и жалеть”.

Най почує тебе Мо́рок, сука.