Дивлюся зараз розповідь на ютубі про те, як будувалася Берлінська стіна та як люди втікали з НДР до ФРН.

Стіна ж не відразу була непробивною стіною. Спочатку натягнули колючий дріт, через який можна було перескочити. Та й тоді, коли з‘явилася справжня стіна, на перших порах до неї можна було під‘їхати на важкому транспорті та пробити. А вже потім її зробили неприступною, запрацювала на повну потужність поліція штазі й тисячі її агентів наводнили НДР, що майже унеможливлювало попадання нелегальним шляхом зі Східної Німеччини до Західної.

Я це до чого: багато хто в НДР ставився до подій легковажно. Мовляв, це ненадовго, несерйозно. Люди просто спостерігали за метаморфозами, вважали, що якось воно буде, що стіна — це ж брєд сивої кобили, ну припиніть, лол!

І тільки коли годі було щось змінити, почалися героїчні підкопи, тунелі, зрада, допити, тюрми, смерті, поламані долі.

Недавно я раптом зрозуміла: мем “якщо вам здається, вам не здається” — по-перше, чиста правда; по-друге, дуже помічний у повсякденному житті.

І ще зрозуміла: тільки-но тобі щось здається, треба негайно діяти, бо чекати/перечікувати вийде на гірше.
Набагато гірше.

Йдеться буквально про все, люди. Про життя, здоровля, стосунки, гроші.

Тобто коли в 19-му мені здавалося, що зеля — ставленик пу, мені не здавалося.

Коли після виборів зеля набрав свою команду, мені здавалося, що єдина їхня задача — награбувати все що можна і звідки вдасться, а потім здати країну пу. Впевнена, мені це не здалося.

Тепер мені здається, що трамп хоче якомога скоріше позбутися “проблеми з Україною” та здати її на поталу ворогу. І мені це не здається.

Згідно з правилом номер два, діяти треба негайно.

Питання в тому, чи не пізно.
Питання в тому, чи ще можна протаранити стіну, яку старанно ліплять навколо нашої держави, чи вже ні.
І скільки серед нас прихованих агентів, теж питання.