Дивлюсь spider-man noir.

Таке відчуття, що кожного разу, коли Кейдж береться за нову роль, він підкидає монетку. Якщо це орел - він грає на від’їбись. Якщо решка – то це найкраща акторська гра, яку ви бачили за роки. Причому складність сценарію і персонажа не має жодного відношення до цього (Willy’s Wonderland, де в гранично тупому слешері він грає бродягу, який прибирає вночі кафе, за весь фільм не говорить жодного слова, а тільки б’ється, прибирає або грає в пінбол - і це ОФІГЕННО; або The Runner, де він у багатошаровому політичному трилері спить сам і присипляє глядачів).

Так ось, тут – явно решка. У серіалу досить середні або відверто слабкі спецефекти як на сучасний день, костюми робилися навпомацки (може спроба передати велику депресію?) і… і все. Натомість решта – чудовий акторський склад, який грає ДОБРЕ і сам Кейдж на ньому вишенька на торті. Операторська робота та постановка світла – що кожен другий кадр можна скріншотити на шпалеру. ДІАЛОГИ! Персонажі яскраві, не тупі, логічні взаємодіють. Я поки що не додивився, але я в захваті.
Єдине “але” - це вік Кейджа. Йому вже 60+, і це видно. Саме собою це не було б проблемою - тут Павук постарілий, втомлений і добре лягає на нуар теми. Але сам фільм подає його як чоловіка, який хоч і у віці, все ще на своєму піку. Суб’єктивно 40-50 за логікою (він отримав свої сили і брав участь у першій світовій п’ятнадцять років тому і навіть якщо йому зараз 40+ він уже старший більшості учасників тих років. Плюс, реакція на нього чоловіків і особливо жінок трохи не відповідає його реальному віку) то це частина більш загальної тенденції: екранний образ актора старіє повільніше, ніж сам актор. Кастинг та реакції персонажів часто продовжують звертатися не до реальної людини в кадрі, а до її міфу двадцятирічної давності. Але особливо якщо дивитися чорно-білу версію, на це можна заплющити очі.

Загалом 9/10. Не must see, але для любителів жанру – величезне задоволення.

П.С. пост написаний людиною і відредагований ЛЛМ-кою