Онлайн-академія для ґвалтівників. Серія сайтів/каналів, де обговорювали та поширювали матеріали із сексуальним насильством над сплячими/непритомними жінками, часто дружинами чи партнерками. Включно з “інструкціями”. Чесно кажучи, навіть не знаю, як на це реагувати. Ні, я не ідіот, і знав, що такі речі існують. Що є спільноти, бажаючі, методи тощо. Особливість сучасного інформаційного світу в тому, що хоча покидьків приблизно стільки ж, як і раніше, - їм набагато простіше тепер збиратися в спільноти, знаходити й підтримувати одне одного, а найголовніше - потурати й мотивувати на виконання найбрудніших бажань. Однак, чим більше таких людей збирається в одному місці (онлайн), тим вони стають сміливішими, нахабнішими, самовпевненішими…. і тим швидше стають помітними для “зовнішнього” світу, його законів і моралі, які можуть їх зупинити.
Це як гнійний прищ. Чим він більший - тим помітніший і легше вичавити.

АЛЕ 60+ МІЛЬЙОНІВ ПЕРЕГЛЯДІВ на місяць!

Важливо, це не означає, що там стільки користувачів. Це лише перегляди, користувачів там близько від десятків до сотні тисяч, а “активних” учасників, які “створюють контент” - від кількох сотень до тисячі. Все одно, це абсолютно величезна кількість ґвалтівників, які почувалися в безпеці та в колі друзів.

“Не всі чоловіки”. Але серед десятків або навіть сотень тисяч чоловіків, які там були, виявилися саме всі. Тому що ніхто з них не вважав, що це заслуговує на активні дії. Це не чоловіки, які побачили цей сайт, були випадково запрошені або почули від знайомих, які розпочали розслідування. Це були жінки, які дізналися про це з чуток і спочатку намагалися потрапити всередину, а потім розкрити правду. Це, звичайно, не означає, що чоловіки, наприклад, не репортували про групу, але це означає, що жоден з них не зміг або не захотів вжити якихось результативних заходів, щоб зупинити інших. Ми, чоловіки, любимо говорити, що ми захисники, що ми захищаємо. Деякі - що жінкам наш захист необхідний, і що “не всі такі чоловіки”, а тих, хто “такі”, ми самі намагаємося зупинити. Якщо чесно, я сам у це, до певної міри, вірив. Але серед десятків тисяч запрошених чоловіків таких захисників не знайшлося. Можливо, не змогли, можливо, не захотіли - але не зробили того, що зробили дві жінки. І якщо чесно, цей момент (пасивність чоловіків, звичайно, а не активність жінок) мене шокує, засмучує і обурює не менше, а в деякому сенсі й більше, ніж саме насильство, яке було.

Тому що ґвалтівники - вони були завжди, і їх не так вже й багато. З ними можна і потрібно боротися. Але, як виявилося, тих, хто готовий дивитися, вчитися, підтримувати або хоча б ігнорувати. Ось їх дійсно до біса. І поки ми самі не почнемо з ними боротися, поки не почнемо щось робити з цією власною “пасивністю”, не думаю, що ми маємо право ображатися на “усі чоловіки”……