«”Я тут запитав у чатджпт і він…” - ні, ти просто займався ворожінням на шматку кременю! Він же марить більше, ніж кавова гуща». - Ось такий мем нещодавно побачив) І це показник, що люди ЗНОВУ забувають, що чатджпт і подібні до нього системи є таке.

Треба нагадати)

Це, фактично, автонабір тексту. Ось ви на телефоні ввели слово, і він вам відразу запропонував кілька варіантів, які можуть йти слідом. А потім ще й ще. Ось і чатджпт працює так само. Він починає повідомлення на задану тему, а потім вибирає з тисяч і мільйонів варіантів те, яке швидше за все буде йти слідом, на основі мільйонів і мільярдів повідомлень, які є в його пам’яті на цю тему. Між іншим, наш мозок працює точно так само: кожен конкретний імпульс, який йде по нейронах, неважливо, слово це чи жест, завжди на наступному нейроні намагається перейти на той нейрон, на який сигнал переходив найчастіше (це називається енграма і це ключове поняття в моїй нейропсихології, яке добре знають мої постійні читачі). І це вже натякає, що якщо ми працюємо так само, то мабуть не все так примітивно, як може здатися. Бо якби ж це було усе, то чатджпт завжди видавав те слово, яке йде найчастіше, а потім ще, що в підсумку призвело б завжди до однієї і тієї ж послідовності. Ну а людина завжди б робила по колу одне й те саме, навіть не усвідомлюючи циклічність (що іноді можна побачити у деяких психічно хворих людей і наркоманів). Але у нас є префронтальна кора, до функцій якої входить, зокрема, прорахунок послідовності та передбачення наслідків дій і думок. Тобто вона збирає дані з органів чуття і на їх основі направляє сигнал не в той нейрон, в який сигнал йшов найчастіше, а в той, послідовність з якого буде кращою в даному випадку. Там насправді все набагато складніше і не завжди виходить (гормони, емоції, стресс, etc) але зараз не про це. Грубо кажучи, префронтальна кора шукає помилки в нашому ланцюжку думок - і намагається їх виправити. Це наочно видно, коли префронтальна кора втомилася (ми хочемо спати або п’яні) і нам здаються логічними дії, за які до і після ми б себе лаяли (кхе-кхе-дзвінок-колишньої-о-другій-ночі-кхе). Або яскраві сни, які після пробудження здаються абсолютною маячнею, але в момент сну відчувалися як цілком логічні. Тобто у нас є спеціальні механізми, щоб послідовність сигналів по нейронах не була а) постійно однією і тією ж б) неправильною.

А чатджпт? Він же все-таки видає різні відповіді навіть на одне і те ж питання? Майже так само! Він починає повідомлення. Вибирає не один, а кілька десятків і сотень варіантів (токенов) з тисяч і мільйонів в пам’яті, а потім його продовжує; та одночасно спеціальними системами перевіряє, які з цих варіантів є найбільш правдоподібними і залишаючи саме їх. Створити генератор випадкових повідомлень на основі частоти їх використання - легко. Як давно з’явилася функція автонабору у вас на телефоні? Але програмісти витрачають величезну кількість людино-годин і обчислювальних потужностей на створення алгоритмів, які оцінюють правдоподібність цих випадкових повідомлень. А що може бути більш правдоподібним, ніж… правда? Саме це і є кінцева мета, яка тим досяжніша, чим простіший запит. Тобто коли ви задаєте питання чатжпт, ви звертаєтеся не до випадкового генератора повідомлень (який, я повторюся, був створений десятиліття тому), а до найсучасніших і досконалих, хоча все ще не ідеальних, систем факт- і пруф- чекінгу.

Це НЕ ворожіння. Це ПЕРЕВІРКА вашого ворожіння і отримання лише того варіанту, який цю перевірку пройшов)
Ну, наскільки це можливо на даний момент розвитку технології)