Я приймаю Оземпік. (насправді не його, а його прямий аналог - ліраглутид).
Зловив себе на думці, що в цьому соромно зізнатися і для цього і пишу цей пост.

Фетшеймінг, як би з ним не боролися, нікуди не подівся, та й той факт, що надлишкова вага, здебільшого, співвідноситься зі зниженою якістю життя і його потенційною тривалістю. Плюс зараз у світі від ожиріння страждає більше людей, ніж від недоїдання (1,9 млрд проти 700-800 млн, тобто у нас у світі проблема не з виробництвом їжі, а з логістикою її доставки). Усі це знають, як і те, що хоча винятки існують і їх відносно багато - це саме винятки.

У глибині душі більшість згодні, що худнути треба, або як мінімум корисно. Однак, коли з’явилася «чарівна пігулка», раптово з’ясувалося, що «НІ, НЕ ТАК!». Худнути треба страждаючи, прикладаючи величезну кількість сил, часу, волі та самодисципліни. Ще є момент ціни - оземпік зазвичай доступний помірно забезпеченим людям (у мене через виписаний рецепт, це трохи простіше), а значить знову багаті з жиру бісяться. Той факт, що побудувати якісну збалансовану дієту, регулярні тренування в залі з тренером, спортивна форма і все інше - в сумі легко і значно перевищує вартість «супер-таблетки» - промовчимо. У результаті оземпік зазнав прямо демонізації, його побочки переповідають як кріпіпасти, а люди, які його приймають, - ледачі ідіоти.

І, судячи з того, що мені було соромно в цьому зізнатися, десь у глибині душі у мене була така ж думка.

А факти в тому, що ресурс сили волі - обмежений. Займатися і худнути з тренером простіше, ніж самостійно, тому що не потрібно себе змушувати - це робить хтось інший (потрібно тільки змусити себе дійти і слухатися). Худнути з нутрологом простіше, ніж самостійно, бо не потрібно думати, що приготувати і рахувати. І так, це цілком можливо робити самостійно! Але це означатиме не тільки втрату часу, а й ментального ресурсу, а значить змусити себе, ну наприклад, підготувати складну презентацію - буде складніше. А ще, чомусь не говорять про те, що схуднення через дефіцит калорій (а як іще?) - це не тільки менше жерти, а ще й менше енергії в м’язів на рухи і тренування, і мозку - на ту саму ментальну роботу і силу волі.

І тут ця «чарівна таблетка» - це не чит, це можливість заощадити час і гроші, і той самий ресурс мозку на інші завдання.
Головна його дія, насправді, що він обманює організм і каже йому, що ми НЕ худнемо і НЕ недоїдаємо. А значить можна не сповільнювати метаболізм, не запускати механізми руйнування м’язів і не переводити мозок на економний режим.

О так, є й інші нюанси та доволі серйозні побічки. Як і будь-яких інших сильних ліків. Ібупрофен може викликати некроліз шкіри… не шматка шкіри, а ВСІЄЇ. В антидепресантів серед побічок є суїцид. Анальгін може викликати критичне відключення імунної системи. Лідокоїн - зупинку серця…
У більшості діючих ліків можуть бути важкі побічки, проте в більшості випадків це або дуже рідкісні випадки, або поєднання з іншими речовинами, або пряме порушення інструкцій.

Загалом, я почав прийом ліраглутиду. Як і Оземпік, це агоніст рецептора GLP-1, приблизно того ж покоління і ефективності. Різниця лише в менш зручній формі прийому - раз на 24 години, а не раз на тиждень.

Незважаючи на все вищесказане, мені він прописаний не через ожиріння, а заради захисту когнітивних функцій. Трохи менш відомо, що агоністи GLP-1 мають виражений нейропротективний ефект, помірний антидепресивний, допомагають стабілізувати метаболічний стан мозку і нейропластичність.
Втім, можливість схуднути, знизити бодііндекс і рівень холестерину - для мене так само дуже важливо.

Можете ставити запитання, про те як, що і навіщо. Якщо запитань буде багато - постараюся зробити окремий пост на огляд цього класу препаратів.