Давайте поговоримо про “справжнє жіноче
щастя”.
Багато дівчат/жінок мріють знайти і вийти за щедрого, люблячого чоловіка, за яким вони будуть як за кам’яною стіною. Щоб він працював, заробляв, забезпечував. А вони натомість будуть його підтримувати, любити, створювати “тил”, “затишок” і “домашнє вогнище”. Ростити дітей. Це подається як справжня мета жінки не тільки і не стільки самими жінками, скільки медіа, чоловіками, суспільством.
Біда, що набагато частіше ніж ні, таке “щастя” виявляється обманом. Щедрий чоловік не хоче ділитися своїми грошима, пригнічує, аб’юзить або, в кращому разі, не цінує ту роботу, яку веде його дружина по господарству і вихованню дітей. Або зраджує і не любить. Або взагалі не такий вже й працьовитий, а такий, що дуже навіть сидить на шиї у жінки/дивані і вимагає, щоб та не тільки доглядала за ним і будинком, а ще й заробляла, а то й за двох. У таких випадках суспільство каже “де були її очі”, “чому не пішла”…. “не пощастило”.
Але давайте говоримо про ті випадки, коли пощастило. Коли чоловік справді піклується про свою жінку і цінує всю ту роботу і турботу, що та робить. Так, таке буває. Я бачив.
Припустимо, дівчина виходить заміж за молодого, але жвавого підприємця. Він займається бізнесом, вона - “домашнім вогнищем”. А це турбота про їжу, прибирання; стежить, щоб він мав представницький вигляд, роками вечорами вислуховує його скарги і нервові зриви про хитропопих партнерів і тупих постачальників, каже йому, що вірить у нього і щоб він не здавався. І в нього виходить. Не відразу, не раптом, але бізнес починає зростати, а з ними і доходи, і рівень життя. При цьому чоловік хороший, він справді цінує всю цю турботу і визнає, що без підтримки дружини не впорався б. Але ось біда - 50 років і зустрічає молоденьку. Ну не накажеш же серцю? І що тепер, залишок життя покласти на стосунки, в яких уже не хочеш залишатися? Він іде. Його навіть у цьому можна зрозуміти. Але ще раз, мужик хороший (або, точніше, вважає себе таким). Він залишає дружині квартиру, машину і, продавши бізнес, більшість грошей. І дітям справно відправляє аліменти. Пішов, так би мовити, з однією валізою.
Але в нього є досвід, зв’язки, упевненість у собі і лише питання часу, перш ніж новий бізнес вистрілить. А що дружина? У неї тридцять років досвіду роботи…. домогосподаркою? Матір’ю? Жилеткою? Так, є гроші, але сюрприз-сюрприз, без досвіду не вистрілює ні перший бізнес, ні другий. Усі зв’язки, раптово, виявляється, що це зв’язки чоловіка. І хоча на її прохання він влаштовує їй зустрічі, її саму ні в що не ставлять. Тому що вони працювали з ним, а не з нею. Вони не бачили як вона підтримувала, допомагала йому, для них - вона всього лише колишня дружина, якій “пощастило”.
А ще пізні діти. Вони вимагають не тільки грошей, а й часу, уваги, сил. Машину довелося продати. Велика квартира жере не тільки комуналку як не в себе, а й купу часу на прибирання. А коли щось ламається, на це вже немає грошей. Сантехнік дивиться на тріщину в пафосній ванні з ексклюзивної колекції і називає цінник, від якого очі лізуть на лоб. Гроші закінчуються. Колишній уже чоловік, на перше прохання дає ще, але сміється і жартує, мовляв, їси ти їх чи що. І вона швидше повіситься, ніж попросить ще раз. Що їй залишається робити? І леді, що зовсім нещодавно крутилася у найвищому світлі, йде працювати продавцем або молодшим помічником до когось, хто фактично пожалів її. І дав роботу - як подачку.
Будь-які збіги випадкові - історія вигадана і побудована на основі чотирьох-п’яти різних людей, яких я знав особисто або бачив в інтернеті.
Але ж може бути й інакше. Чоловік може раптово потрапити в аварію, захворіти або загинути. Так теж буває. Суть у тому, що жіноча робота “з підтримки сімейного вогнища” - не конвертується. Там не росте досвід, стаж, пенсія, соціальний статус і повага. І якщо з якоїсь, з будь-якої причини жінка (або зрідка чоловік) цю роботу втрачає - вона опиняється на самому стартовому рівні… із зовсім не стартовим здоров’ям, силами і часом.
Подібні історії про “жіноче щастя” це частіше ніж ні історії аб’юзу, обману або золотої клітки. Але навіть у тих рідкісних випадках, коли це справжнє - це все одно не хеппі енд. Не можна віддавати себе повністю іншій людині. Як би в цьому нас не переконував соціум.