У моїй практиці роботи з жертвами аб’юзивних стосунків, я дуже часто бачив типову ситуацію. Я б навіть сказав не часто, а приблизно щоразу. Коли після розставання колишній жартві потрібно щось від аб’юзера, наприклад, отримати від батька дозволу на виїзд дитини за кордон, або якісь речі, які в того (тієї) залишилися, або ще щось. І колишній/колишня попередньо погоджується, наполягає на зустрічі. А потім на зустрічі вже починає пропонувати знову зійтися або згадує, чим йому за все зобов’язані, вимагає, щоб його благали, а потім ЗАВЖДИ скочується на образи і звинувачення, і після цього - під якимось приводом, найчастіше “Ах так? Я-то до тебе по-хорошому, а ти?!» - відмовляє.
І я завжди кажу клієнтам, що цей результат - це не їхні дії. Аб’юз - це про владу і самоствердження, і про страх. Аб’юзер і не збирався допомогти, він просто впивався тим, що колишній уже жертві від нього щось потрібно - це і є влада. А якщо зробити - то потреба просити зникне, а з нею і той останній шматочок влади, яка в аб’юзера ще залишилася.
Аб’юзер наполягав на зустрічі не для того, щоб допомогти, а щоб його вмовляли. І все одно знайде привід відмовити. Щоб колишня жертва почувалася винною і, бажано, ще більше принижувалася.

Я дуже багато разів бачив такі патерни, і якщо ви були в аб’юзивних стосунках - ви теж.

Здавалося, до чого тут новини?