Обговорення файлів Епштейна у соцмережах демонструє якісь нові рівні нездатності людей до мислення.

Я, навіть, не кажу про логіку, на це в інтернетах сподіватися марно, а просто на рівні “дія— наслідок”.

Пише хтось, щось типу “не можна спати з неповнолітніми дітьми”. І у коментарях починається парад латентної педофілії:
— А якщо дитина виглядає старшою?
— А якщо вона погодилася?
— А якщо вона сама спровокувала?
— А якщо я в неї не перший ґвалтівник? (так, звісно, не пишуть, але воно цим і є по суті)

Пишеш їм, гайз, статті 155 та 156 Кримінального кодексу України прямо кажуть, що нічого, ніяк, за жодних обставин не можна робити з дітьми, які не досягли віку 16 років. Що поняття “добровільної згоди” для дітей молодше 16 років не існує, бо вони вважаються неповносправними, а отже, що б не казали, відповідальність за свою згоду нести не можуть.

Починається ниття, що закони неправильні і їх вигадують люди, яким аби посадити чесних та порядних громадян, які нічого не порушували.

Це нагадує поведінку тодлера, якому кажеш: “Не роби цього”. І дитина тот час починає перебирати варіанти та умови, за яких заборонене усе ж можна було б зробити:
— А за 20 хвилин можна?
— А завтра?
— А у гостях?
— А у садочку?
— А якщо на Землю нападуть іншопланетяни, тоді можна буде?
І так доки фантазії вистачить.
Тільки в тодлера через нерозвинену префронтальну кору мозок так працює: тупо брутфорсом шукає можливі варіанти, бо прийняти та усвідомити марність спроб обійти заборону ментально складно.

Але ж тут, дорослі дядьки. Префронталка давно сформована. Наче має бути якесь поняття про закони та правила, але хрін там.

Цікаво, що щодо інших категорій злочинів таких дискусій не виникає.
Ніхто не каже:
— Жертва пограбування недостатньо пручалась, мабуть, була згодна.
— Він сам запропонував, щоб в нього відібрали гаманець.
— А гроші в нього самі з кишені випали, я їх просто підібрав, бо “що впало, то пропало”.
— Він був так відверто вдягений і так звабливо йшов на зелене світло, що я не зміг втриматися, щоб не збити його на своєму авто.