Зробила сьогодні день колезі з Естонії.
Вранішній call в нас з ним.
Підключається. Питає:
— How are you? Is your morning good?
— Not so good, — відповідаю, — I’m already a month without hot water and heating.
— Oh, that’s a pity. Are you in Kyiv now? — проявляє співчуття він.
— Nope, —кажу, — I’m in France.
Хлоп зависає.
— Sorry, what?
— I’m in France, — повторюю.
І тут він починає реготати. Кілька разів крізь сльози та сміх перепрошує, каже розуміє, що це ніхрена не смішно, але ж смішно.
Бо у мирній Європі людина може лишитися на місяць без опалення та гарячої води не через обстріли, не через блекаути, а просто так.
Бо тут не звикли вирішувати побутові питання швидко.
Бо якщо ти орендуєш житло у Франції, то забезпечення нормальних побутових умов орендареві — відповідальність власника помешкання. Але ніхто не здає житло напряму. Це роблять через агенство. Тож, щоб вирішити якусь нагальну проблему, треба звертатися до агенції, потім вони пишуть листа власникові, потім чекають на відповідь від нього, а потім повідомляють тобі.
У ситуації з індивідуальним опаленням та обігрівом води до схеми додається ще ремонтна компанія, із якою договір заключає орендар, але у разі серйозних поламок обладнання, оплатити вартість запчастин мусить власник житла. Але за законом, в нього є на це два місяці, тож нема куди поспішати.
Без валідації рахунку власником ремонт не розпочнеться. Причому кожну деталь треба погоджувати окремо.
Приміром сьогодні до мене нарешті дійшов майстер. Поміняв запчастину, заміну якої ми погоджували з агенством та власником два тижні, але котел так і не запрацював. Треба міняти ще й іншу деталь.

І тепер усе починається з початку: ремонтники мають виставити рахунок, я — відіслати його в агенство, вони — власнику. Власник буде думати кілька днів, мабуть, сподіваючись, що я забуду, що мені холодно в хаті і нема як скупати дитину та себе.

Потім я подзвоню в агенство і максимально ввічливо запитаю, чи вони там всі вкрай охуїли, чи лише наполовину. Вони пінгануть власника. Він важко зітхне і таки підпише новий рахунок.

Його відправлять мені. Я перешлю його ремонтникам. Вони замовлять потрібну деталь і кілька днів чекатимуть, коли вона прийде і лише потім призначать мені дату та час візиту майстра.

Лишається тільки сподіватися, що ця деталь виявиться останньою, яку треба замінити, бо інакше увесь цикл повториться знову.

Кажуть, українська література сумна та тужлива. Це кажуть люди, які ніколи не стикалися із французьким побутом.