Всім дуже дякую за коментарі до попереднього посту по фільму Дюна. Допомогло зрозуміти що:

1. Я не один такий
2. Дені Вільньов специфічний в плані розтягнутості
3. Кіно не для всіх
4. Щоб цю фільму зрозуміти, потрібні зусилля
5. Кіно не обов’язково має бути гостросюжетним триллером/бойовиком, просто атмосфери бува достатньо.
   Десь так я собі і уявляв, ну і напевно бурхливі овації цьому фільму не зовсім такі бурхливі, як у мене склалося враження. Швидше за все там є своя групка фанів, тому і культове. А решті воно не дуже і зайшло. Тим не менше, так, напевно що там є за що його любити, просто не моє, і з цим нічо не поробиш. Мені більше подобаються динамічні фільми з продуманою логікою, а ці всі проблєми великих людей і малих народів не дуже зачіпають струни душі. Всім дякую за співучасть у розборі!