Так народ, потрібна допомога в розумінні фільму Дюна. Він гейби позиціонується як “культовий”, і всі від нього тащаться - і Дюна така класна, і Дюна така прекрасна, і атмосфера там, і актьори, і весь такий Шаломе, і все таке. Короче, люди пісяють по колготах від щастя, а я не можу зрозуміти причину. Поясню свій погляд.

1. Дико розтягнутий хронометраж. Мені дуже швидко набридло ці безкінечні жвачки, і я почав прокручувати - стрілкою вправо на компі йде прокрутка на 10-15 секунд здається. Короче, прокрутив я по відчуттях не менше двох третин, а реально - так половину точно. Без жодного ущерба для сюжету.

2. Логіка і здоровий глузд в обнімку сплять в берлозі на Алясці. Ці речі не задіювалися при створенні фільму. Для сценаристів/продюсерів це явний непотріб. Я навіть не знаю, чи варто щось там аналізувати, бо насправді всі ці спеції, хробаки, ходьба зигзугом, цей народу пустелі, який такий на понтах заявляє “все що ти можеш дати - так це воду зі свого арганізма” - це якась така примітивна тупа херня, яка не стикується ні фіга одна з другою, а то й прямо суперечить сама собі. Я не хочу нікого образити, кому сподобався фільм, зрозумійте правильно. Це щире бажання зрозуміти де тут закопана собака.

Так, я розумію, що всяка фантастика повна нестиковок, і їх можна повно найти і в Зоряних Війнах і т.д. Але-але. В Зоряних Війнах є сюжет, історія, в яку пірнаєш і винирюєш десь після 35-ї частини і тільки тоді починаєш аналізувати той фентезі-стайл, що мовляв там звіздольт не так пролетів, а світлові мечі не по підручнику фізики. Але потім махаєш рукою, бо якщо костюмчик класно зшитий, то чого до гудзиків достьобуватися. Якщо фільм тримає за яйця, то можна болт покласти на деталі, бо то неважно. З Дюною все навпаки - там протягом фільму можна з поліна ходячу буратіну вистругати, і покрити його тончайшою різбою у ведичному стилі і сусальним золотом по канонам православія. І ще лишиться час зіграти місячну сонату на роялі. Тобто, іншими словами - часу дофіга для нудьги, і від того починаєш багато думати про той брєд - який він брєдовий, і такот після півтори години екранного часу здоровий глузд піднімає внутрішній бунт проти того всього дуройобства. Но я себе заставив додивиться до фінішної лінії, і від того кінця ще більше скрипів зубами. Дві години життя безвозвратно погублені тупою Дюною, бляха муха. Але навіть не то обідно, а то, що інші бачать там якесь нєчто, а я - нє. Ділєма когнітивного роздвоєння.

Блін, ну люди добрі, я розумію, що якісь там хлопці американці можуть і не таке придумати після білих доріжок, але як курва глядачі купуються на таке, як? Чим це кіно культове? Або, може я не один такий, га?