Чи є смартфони або соцмережі причиною нещодавнього зниження народжуваності?
Коротка відповідь - ні. Детальний розбір нижче.
Почнемо з фактів. Народжуваність падає майже скрізь: у багатих, середніх та бідних країнах; у світських та релігійних країнах; а також у країнах з високим та низьким рівнем гендерної рівності.
Спад прискорився приблизно у 2014 році, і смартфони виглядають очевидним кандидатом: перший iPhone був випущений у 2007 році, і глобальне впровадження соцмереж відбувалося вражаюче швидко. Але треба пам’ятати, що це було прискорення тренду, а не його початок.
!(1)
Протягом більшої частини історії людства середній Коефіцієнт Загальної Народжуваності (TFR) становив 6-7 дітей на одну жінку. Дослідники знають, що перше значне зниження народжуваності в розвинених економіках до приблизно 1,8 TFR, відбулося між початком 1800-х і приблизно 1970 роками, тобто задовго до появи смартфонів. Основними рушійними силами було різке падіння дитячої смертності (немає потреби народжувати шість дітей, щоб вижило двоє) та перехід від низькокваліфікованої сільської аграрної економіки до висококваліфікованої міської промислової.
Звичайно, фактори, характерні для кожної країни, також мали значення. Близькість до сусідів з низькою народжуваністю прискорила занепад TFR Угорщини, тоді як фрагментовані структури землеволодіння прискорили занепад TFR Франції. До речі, про Францію:
!(2)
Саме тому більшість економістів вважають сценарії загибелі людства від голоду й нестачі ресурсів Пола Ерліха неправдоподібними. Вони прогнозували, що народжуваність у країнах із середнім та низьким рівнем доходу піде тим самим шляхом, що й у багатих, або навіть швидше, оскільки зниження дитячої смертності досягло Індії чи Африки в момент, коли там був нижчий рівень доходу (медичні технології майже повсюдні, і більшість досягнень досягаються завдяки миттю рук і дешевим антибіотикам, а не медичній допомозі рівня VIP-клініки). Багато з того, що ми бачимо сьогодні в Африці чи частинах Латинської Америки, все ще є тією старою історією.
Але в 1980-х роках з’явилася нова модель. Японія та Італія впали нижче 1,8, рівня, який ми вважали новою мінімальною позначкою. До 1990 року рівень народжуваності в Японії впав до 1,54, а в Італії – 1,36.
Це друге зниження народжуваності почалося в Японії та Італії раніше, ніж деінде, через особливості кожної країни, але основна динаміка була поширеною: секуляризація (відмова від релігії), різкий ріст рівня життя і його вартість, здорожчання освіти водночас з ростом її необхідності, дороге житло, розпад старих соціальних мереж та перехід до економіки послуг, в якій переговорна сила жінок у домогосподарстві вища. США відставали, оскільки секуляризація відбулася пізніше, житло в передмістях залишалося відносно дешевим, а народжуваність афроамериканців все ще була високою. Взагалі демографічні моделі США є винятковими та спотворюють те, як науковці (більшість з яких проживають у США) та New York Times бачать світ.
Моє найкраще припущення полягає в тому, що без смартфонів рівень народжуваності в Італії у 2025 році становив би близько 1,24, а не 1,14. Сумніваюся, що хтось задокументує ефект, більший за 0,1-0,2. У 1995 році Італія мала показник TFR 1,19, що недалеко від сьогоднішніх 1,14. Коефіцієнт TFR є циклічним через вплив темпу, тому я не вважаю, що він сильно впливає на зростання між 1995 і 2007 роками або зниження з 1,27 у 2019 році до 1,14 сьогодні. Прямий вплив смартфонів не нульовий, але сам по собі він не такий вже й великий.
Соціальні мережі загалом, і смартфони зокрема, мають велике значення в швидкості поширення соціальних норм: те, що раніше зайняло б 25 років, тепер відбувається за 10. І це прискорення більш помітне в країнах, де TFR був високим до появи смартфонів, наприклад в Гватемалі, де TFR впав з 3,8 дітей на жінку у 2005 році до 1,9 у 2025 році. Без них Гватемала все одно досягла б рівня 1,9, але років на 10-20 пізніше. Тобто смартфони не є причиною, натомість вони є прискорювачем глибших сил, які діють вже десятки та сотні років.
Соцмережі поширюють сучасність, під якою я маю на увазі суспільство, організоване навколо раціональних, масштабних систем та формалізованих знань. І ця сучасність у своєму нинішньому вигляді несумісна з рівнем народжуваності, що відповідає відновленню. Під сучасністю я не маю на увазі капіталізм: в соціалістичних економіках народжуваність падала раніше та швидше, ніж у ринкових. Наприклад соціалістична Угорщина впала нижче рівня відтворення в 1960 році, а соціалістична Чехословаччина в 1966 році (обидві країни пережили невеликі, короткочасні бебі-буми в середині 1970-х років).
Хоча тренд однаковий для всього світу, країни не досягнуть однакового рівня народжуваності. Східна Азія, ймовірно, застрягла поблизу 1, можливо, нижче, враховуючи її незбалансовані гендерні норми та токсичні системи освіти. Латинська Америка стикається з тією ж гендерною проблемою, а також слабкими перспективами зростання, тому я очікую чогось близько 1,2. Північна Європа має більш егалітарні сімейні структури і може утримувати рівень близько 1,5. Дуже релігійні суспільства, ймовірно, єдині, які зможуть підтримувати 1,8 (приклад - Ізраїль, в якому TFR останні 30 років знаходиться на рівні 2.8-2.9).
Все це може змінитися зі штучним інтелектом або змінами у складі населення. Побачимо. Але, виходячи з поточних даних, народжуваність нижче рівня відтворення є «новою нормою».